Свіжі публікації




«Емоційний розвиток дітей у театралізованій діяльності»

У сучасному суспільстві різко підвищився соціальний престиж інтелекту і наукового знання. З цим пов'язане прагнення дати дітям знання, навчити їх читати, писати і рахувати, а не здатність відчувати, думати і творити. Педагогічна установка в першу чергу на розвиток мислення перетворює емоційно-духовну сутність дитини у вторинну цінність.

Це призводить до того, що у багатьох дітей виникають страхи, зриви, спостерігається загальмованість або, навпаки, розв'язність і метушливість. У дітей часто відсутні навички довільної поведінки, недостатньо розвинені пам'ять і увагу. Самий короткий шлях емоційного розкріпачення дитини, зняття скутості, навчання чувствованию і художньому уяві - це шлях через гру, фантазування, творчість. Все це може дати театралізована діяльність. Будучи найбільш поширеним видом дитячої творчості, саме драматизація, «заснована на дії, здійснюваному самою дитиною, найбільш близько, дієво і безпосередньо пов'язує художня творчість з особистими переживаннями» (Виготський Л.С.).

З давніх часів різні форми театрального дії служили найбільш наочним і емоційним способом передачі знань і досвіду в людському суспільстві. Пізніше театр як вид мистецтва став не тільки засобом пізнання життя, але і школою морального і естетичного виховання підростаючих поколінь. Долаючи простір і час, поєднуючи можливості декількох видів мистецтв - музики, живопису, танцю, літератури і акторської гри, театр володіє величезною силою впливу на емоційний світ дитини. Заняття сценічним мистецтвом не тільки вводять дітей у світ прекрасного, але і розвивають сферу почуттів, будять співучасть, співчуття, розвивають здатність поставити себе на місце іншого, радіти і тривожитися разом з ним. (За матеріалами Э.Г.Чуриловой «Методика і організація театралізованої діяльності дошкільнят і молодших школярів». - М., «Владос», 2001р.)

 

Основні напрямки розвитку емоцій у театралізованій грі.

Театралізована гра дошкільника насичена найрізноманітнішими емоціями: подивом, хвилюванням, радістю, захопленням і т.д. І це дає можливість використовувати ігрову діяльність не тільки для розвитку і виховання особистості дитини, але і для збагачення її емоційного досвіду.

На існування особливого, емоційного плану театралізованої гри звертають увагу багато психологи. Вони підкреслюють, що основний сенс гри полягає в різноманітних переживаннях, значущих для дитини, що в процесі театралізованих дій відбуваються глибокі перетворення первинних афективних тенденцій і задумів, що склалися в його життєвому досвіді.

Так, емоційні прояви в поведінці дітей яскраво виявляються в момент прийняття тієї чи іншої ролі, розгортання власне ігрових дій, розвитку сюжету, на побутову або казкову тему.

Взаємозв'язок між театралізованою діяльністю і емоційним станом дітей виступає у двох планах: становлення і вдосконалення ігрової діяльності впливає на виникнення і розвиток емоцій; сформувалися емоції впливають на розвиток ігор певного змісту. Ці закономірності проявляються по-різному, в залежності від віку дітей та рівня розвитку театралізованих навичок і умінь. Виходячи з конкретного предметного змісту, яке є безпосереднім джерелом дитячих емоцій, можна казати про наступних основних лініях розвитку емоційної поведінки дитини в театралізованій діяльності:

- розвиток емоційного ставлення дитини до театралізації як діяльності в цілому, на відміну від ставлення до інших деятельностям неігрового типу;

- розвиток емоцій, що виникають у ході передачі ігрового і казкового образу;

- розвиток емоційних відносин з однолітками в процесі театралізованої діяльності (інсценування, лялькові вистави тощо).

Емоційне ставлення дитини до театралізованій грі.

Різний характер переживань, що виникають по ходу гри, дозволяє виділити два типи емоційної поведінки дітей раннього віку.

У емоційно активних дітей яскраво виражений інтерес до театральної гри в цілому і до дій з однією або декількома ляльками або предметами. Вони грають протягом тривалого часу. Здійснюють з іграшками велику кількість дій, багато з яких завершуються безпосередніми, яскраво вираженими реакціями: сміхом, подивом, захопленням і т.д.

Важливо відзначити, що багато емоційно забарвлені дії починають супроводжуватися промовою: вигуком, зверненням за допомогою до дорослого.

У емоційно пасивних дітей зоответственно все вище перераховане зовсім відсутня, або слабко виражена. У даному випадку велике значення відводиться діям педагога. Йому необхідно використовувати у роботі з такими дітьми показ і словесні вказівки для освоєння нових способів елементарних ігрових дій з одними і тими ж предметами, націлювати дітей на створення ігрових ситуацій, що природно випливають з предметних дій і є як би їх продовженням. Спонукати дитину до активної мови, намагаючись викликати переживання, центром яких стають дії з ляльками та іншими образними іграшками.

Розвиток емоцій, що виникають у ході дій з персонажами.

Емоційне ставлення дитини до ігрового персонажу важливо не тільки для розвитку театралізованої гри, але і для його виховання. Практика показує, що діти найчастіше емоційно висловлюють у своїх іграх дії позитивних персонажів, і неохоче передають образ негативних героїв. Для того, щоб цього не відбувалося важливі вміння вихователя: а) неквапливо вести гру, пояснюючи дії окремих персонажів; б) максимально повно розгортати спілкування і взаємодія персонажів; в) постійно звертатися до партнера відповідно з його роллю. І як підсумок гри - виправлення персонажа з поганого до хорошого. Дотримання даних умов, як правило, призводить до пробудження у дитини живого інтересу до театралізованої грі, уяви, ігрового творчості.

У старшому віці емоційні відтінки театралізованої гри починають виражатися в рухах дитини, його міміці. Особливої виразності набуває супроводжує гру мова: вигуки, висловлювання, репліки, діалоги і т.д.

Для збагачення емоційного досвіду використовуються різні засоби: розглядання ілюстрацій; читання художніх творів; введення в гру спеціальних наборів театрів і образних іграшок з яскраво вираженим емоційним змістом.

Розвиток емоційних відносин з однолітками в процес театралізованої гри.

Для того, щоб діти могли спільно розігрувати театралізовані ігри необхідно враховувати ряд причин: а) чи може дитина бачити, чути, розуміти іншого і відгукуватися на його пропозиції; б) може взаємодіяти на мовленнєвому рівні та на рівні ігрових дій; в) вільний від емоційних стереотипів поведінки негативного характеру тощо

Особливо слід підкреслити, що рівень емоційної орієнтації дитини на однолітка, характер емоційної чуйності виявляють тісний зв'язок з рівнем розвитку театралізованої гри.

Для формування етичної орієнтації на однолітка необхідно, щоб педагог умів ставити і вирішувати в процесі гри найбільш конкретні завдання: а) добирати зміст спільних театралізованих ігор, яке сприяло б розвитку різних сторін емоційного досвіду дитини; б) позначати моменти обов'язкових контактів між однолітками, різних за ступенем складності; в) йти в театралізованих діях від простого до складного, від створення елементарних стереотипів для стимулювання емоцій до невідомих раніше більш складних ситуацій, що вимагають певного емоційного ставлення.

(за матеріалами Л.А.Абрамян, Т.В.Антонова, Л.В.Артемова та ін «Гра дошкільника» Під ред. С.Л. Новосьолової - М. Просвіта, 1989 р.)

 

Список використаної літератури:

1. Э.Г.Чурилова «Методика і организациятеатрализованной деятельностидошкольников і молодших школярів». - М., «Владос», 2001р.

2. Л.А.Абрамян, Т.В.Антонов, Л.В.Артемов та ін. «Гра дошкільника» Під ред. С.Л. Новосьолової - М. Просвіта, 1989 р.



Читайте також:





© Vihovateli.com.ua 2014 - сайт для вихователів дитячих садків.