Соціальний розвиток старшого дошкільного віку

Анотація

Стаття призначена для вихователів і батьків у якій описано форми та методи роботи з дітьми дошкільного віку з метою навчити хлопців усвідомлювати самого себе, уміння сприймати однолітків, співпрацювати, будувати свої відносини з іншими людьми, засвоювати соціально-моральні норми і правила, необхідні для успішної дитячої соціалізації в майбутньому.

Ключові слова: соціально-моральний розвиток, міжособистісні стосунки, емоційний дискомфорт, соціалізуючі ігри, комунікативні ігри, контактні гри.

Дитина прилучається до духовної і матеріальної культури,

створеної людством, не пасивно,

а активно, в процесі діяльності,

від характеру якої і від особливості взаємовідносин,

складаються у нього з оточуючими людьми,

багато в чому залежить процес формування його особистості.

А. С. Запорожець

Соціально-моральне виховання та розвиток дитини - це вміння дитини спілкуватися з однолітками і дорослими, уміння контролювати свої емоції і правильно їх висловлювати.

Під соціальним спілкуванням розуміється взаємодія людей, спрямована на узгодження та об'єднання зусиль з метою досягнення загального результату. Спілкування з дорослими є головним фактором психічного розвитку з перших днів життя дитини і протягом перших семи років. Дорослі мало рахуються з індивідуальністю дитини, з його віковими особливостями, інтересами і бажаннями.

Н.Ф. Тальщина зазначає, що з народження до семи років соціально-моральний розвиток особистості не може здійснюватися самостійно, необхідно цілеспрямовано впливати на неї, створюючи психологічні умови.

Проблема полягає в тому, що в даний період розвитку дітей закладається основа духовно-ціннісної орієнтації. По мірі освоєння культурних, соціально-моральних норм і правил і закономірностей суспільного життя відбувається розвиток його соціальної компетентності - здатності оцінювати свої вчинки і вчинки однолітків, ефективно взаємодіяти з оточуючими.

Дитина повинна усвідомити не тільки самого себе, не тільки свою цінність, але і цінність свого товариша, партнера. Отже, необхідно розвивати взаємовідносини між однолітками, формувати вміння розподіляти ролі, функції, узгоджувати свої дії з партнерами, набуваючи досвід співпраці.

Таким чином, необхідно створити в групі всі умови та обстановку емоційного комфорту для кожної дитини.

Забезпечити досить повне задоволення потреб кожної дитини у спілкуванні з вихователем.

Використовувати при цьому різноманітні форми і методи соціально-моральної культури спілкування.

Допомагати дитині долати ситуації емоційного дискомфорту, Виховувати у дітей гуманні відносини до однолітків, соціально-моральні почуття: чуйність, співчуття, співпереживання, доброзичливість.

Розширювати уявлення про прояв цих почуттів і відповідного їм практичний досвід.

У старшій групі, в рамках цієї роботи були заплановані наступні завдання: вчитися задовольняти свої потреби в грі, заняття, спостереження, бесіди, прогулянках, екскурсіях і вміння рахуватися з інтересами однолітків.

Формувати досвід доброзичливих взаємин в умовах спільної діяльності, об'єднуючи дітей на основі спільних інтересів.

Розвивати почуття задоволення від вдалих рішень, досягнення результату, відповідного задуму, а також уміння долати негаразди і невдачі.

Підтримувати цікаві пропозиції однолітків, поступатися їх бажанням поєднувати ці пропозиції з задоволенням своїх інтересів, формувати вміння обґрунтовувати свою думку, переконувати однолітків у його справедливості.

Сприяти усвідомленню дітьми особистої значущості вчинків, відповідних соціальних норм поведінки.

Формувати активне відношення до позитивним і негативним вчинкам ровесників, висловлювати свою думку у вигляді оціночних суджень, не допускаючи коректних зауважень.

Усвідомити необхідність справедливого розподілу спільних завдань. Вчити звертати увагу на утруднення однолітків, пропонуючи допомогу, пораду, спільне виконання не чекаючи прохання з його боку. Виховувати почуття відповідальності за якість своєї діяльності перед однолітком і за якість загального результату. Від цього залежить успіх соціально-морального розвитку в цілому, який повинен здійснюватися тісним зв'язком з формуванням у дітей навичок соціально-морального відношення.

На конкретних прикладах можна показати, як це вирішується в нашій групі з використанням різних прийомів і методів, які допомагають урізноманітнити повсякденне життя дітей, прищеплюючи їм соціальні норми та правила культури поведінки серед однолітків.

В моїй групі 22 дитини і всі вони дуже різні - є соромливі, агресивні, замкнуті, соціально невпевнені, і кожному потрібно допомогти знайти стежку до подолання свого комплексу. Тому свою роботу в групі я будую так: веду різноманітний ранковий прийом дітей, кожен тиждень починається з дня радісних зустрічей: зустрічаємо дітей з посмішкою, намагаємося захопити в цікаву бесіду, вислуховуємо кожної дитини, вчимо не перебивати оповідача, а вміти терпляче вислухати і за необхідності продовжити бесіду. А як нам відомо, що саме гра має суттєвий вплив на соціально-етичне взаєморозуміння і відносини, формує культуру поведінки серед однолітків. В грі діти з власної ініціативи вступають у міжособистісні взаємини. У грі, і тільки у грі виявляються і формуються етичні і комунікативні аспекти соціальної взаємодії.

Намагаємося захопити дитину чудовою книгою або пізнавальними книжками з яких вони дізнаються багато нового, цікавого, непізнаного і коли в групі з'явилася «чудова книга»; скільки було розмов, суджень, висловлювань, емоцій. Переповнені враженнями діти не раз повертаються до розмов про те, що їх здивувало, що можна принести ще для поповнення «чудової книги». Розмовляємо про характер вчинків або поведінці персонажів художньої літератури. Підбираю спеціальні питання, щоб допомогти дітям проаналізувати та оцінити вчинки героїв, зрозуміти як правильно поступити в даній ситуації, а створеної невимушеній ситуацією спонукаємо дітей пограти в різні розвиваються ігри, сюжетні ігри, дидактичні ігри та ін., що сприяють міжособистісним взаєминам, зняттю емоційного дискомфорту.

І все це спілкування проходить в атмосфері дружелюбності, приязності, взаєморозуміння і поваги до однолітків та старших.

Наступний день настає з очікування - діти дуже люблять спілкуватися за «круглим столом» під час чаювання - цей же день «ласуни» - спрямований на створення сприятливого психологічного клімату в групі, на прищеплення соціально-моральної культури поведінки і спілкування серед однолітків, дорослих і з кожною дитиною окремо.

Діти прагнуть, але часто не вміють вступати в контакт, вибирати доцільні способи спілкування з однолітками, проявляти ввічливе доброзичливе ставлення, при розмові дотримувати етикет, слухати партнера. Під чуйним керівництвом дорослого у дитини виникає нова форма спілкування - внеситуативно - особистісне, в процесі якого він орієнтується на «світ людей», освоює взаємозв'язки в соціальному світі. Виникнення і розвиток цієї форми спілкування пов'язано в значній мірі з розвитком гри. Щоб дати дитині можливість ближче пізнати «світ» дорослих і однолітків - необхідно емоційно насичене, змістовне спілкування дорослого з дитиною в грі, в різних видах художньої, театральної діяльності (інсценізаціях казок, вистави лялькового та тіньового театру). Особливо важливо забезпечити умови для рольових ігор, театралізованих і режисерських, в яких дитина відтворює відносини між дітьми в групі між дітьми та дорослими в дитячому садку, так і в сім'ї.

Необхідно пам'ятати, що створення емоційного настрою у дітей сприяє стиль спілкування вихователя з дітьми і використовуються педагогічні методи і прийоми, такі як: ігри та ігрові вправи «Мій настрій», «Дружна сім'я», «Мій улюблений дитячий садок», «Ласкаве ім'я», «Дружні художники», «Чарівне дзеркало» та інші.

Застосовую на практиці соціалізуючі ігри та вправи: «Шукаю друга», «Допоможи Тані», «Ласощі для одного», «Мій хороший папуга», «Добрий бегемотик».

Використовую комунікативні ігри: «Черепаха», «Федя», «Вітер, вітер», «Шалтай-болтай», «Гуляки».

Контактні гри: «Їстівне, неїстівне», «Хто покликав?», «Літає-не літає», «Колечко».

Ігри сприяють зняттю стану емоційного дискомфорту: «Мої емоції», «Покажи настрій», «Все навпаки», «Мій настрій», «Рольова гімнастика» і т. д.

Також проводжу гри як засобу оволодіння правилами взаємин.

Проводжу ігри драматизації: «Школа добрих чарівників», «Чарівна школа», «Телефон», «Три товариша».

Використовую етюди на вираження різних емоційних станів: «Посварилися, помирилися», «Лисеня боїться», «Мій настрій» і т. д.

Використовую ілюстрації в дитячих книжках, художню літературу, твори музики, дід. ігри, що розвиваються ігри і вправи на зняття дискомфорту.

Необхідно організувати життя дітей у дитячому садку так, щоб у них накопичувався позитивний досвід добрих почуттів, вчинків і взаємостосунків. Прагнути створити ситуації, в яких вони набувають досвід дружнього спілкування, увага до однолітків.

Читати твори: Ст. Осеева «Чому?», К. Чуковський «Айболить», Б. Жидков «Що я бачив?» «Що таке добре, що таке погано?»

Ст. Дурова «Дуже важлива розмова» та інші.

Розмовляю на тему: кого ми називаємо добрим, чесним, ввічливим; що значить любити батьків.

Проводячи роботу з батьками, намагатися переконати їх у тому, що їх участь важливо не тому, що цього хочемо ми, а тому що це важливо для соціально-морального розвитку дитини. Дитина вчиться тому, що бачить у себе вдома. Не дарма кажуть, що скільки б словесно ми не говорили «як треба і як не треба», він зробить так, як запам'ятав, відтворить модель «батьківського» поведінки.

Тому вся наша робота, що проводиться в дитячому садку по вихованню соціально-моральної культури спілкування, поведінки, в цілому повинна знаходити продовження в сім'ї.

Батьки зобов'язані пам'ятати, що їх взаємовідносини, спілкування один з одним, повага і турбота один про одного необхідні для дитини як приклад для наслідування, в результаті якого розвиваються всі кращі соціально-моральні якості.

Розвиток соціально-моральних норм спілкування і поведінки вимагає серйозних педагогічних зусиль з боку дорослого - педагога - дитини. Це дуже кропітка робота, але й цікава, результати не завжди помітні. Але спостерігаючи за вихованцями в кінці навчального року, я помічаю, що діти стають дружелюбніше, менш агресивні, не сміються над невдачами однолітків, дуже самокритично оцінюють свої вчинки і справи.

Таким чином, можна зробити наступний висновок: соціально-моральний розвиток - це цілеспрямований процес залучення дитини до моральних цінностей людства і конкретного суспільства, як процес, під час якого дитина засвоює цінності, традиції, культуру суспільства в якому йому доведеться жити.

Читайте також: