«Формування звукової сторони мовлення у дітей дошкільного віку»

(з досвіду роботи)

C народження дитину оточує безліч звуків: мова людей, музика, шелест листя, щебетання птахів і т.д. Але з усіх звуків, що сприймаються вухом дитини, лише мовні звуки, і то тільки в словах, служать цілям спілкування з дорослими, засобом передачі різної інформації, спонукання до дії. А перш ніж дитина навчиться розуміти і вимовляти окремі слова, він реагує на інтонацію. Якщо до малюка звернутися зі словами несхвалення, але вимовляти їх ласкаво, він буде посміхатися. І навпаки, лагідні, доброзичливі слова, вимовлені сердитим тоном, викликає в нього негативні емоції. Два слова, одне з яких виражає схвалення, а друге - загрозу, але вимовлені однаково, дитина буде сприймати абсолютно однаково, не розрізняючи їх за змістом.

Поступово малюк починає вслухатися в слова, зіставляти їх звучання, намагається повторювати їх, починає також чути і розрізняти звуки рідної мови, тобто Звертати увагу на звукову сторону слова. У книзі «Від двох до п'яти» К.И.Чуковский наводить багато дитячих висловлювань, які свідчать про те, що двох - трирічні діти цікавляться звуками, грають з ними. Численні життєві приклади так само підтверджують це. Вже на третьому році життя малюки в стані помітити неправильність вимови своїх однолітків і навіть роблять спроби виправляти їх. З часом у дітей формується критичне ставлення не тільки до чужої, але і до своєї мови.

Іноді розумово і психічно нормально розвиваються діти відчувають труднощі в оволодінні промовою. Найчастіше це буває у тих випадках, коли дитина багато хворіє, з якихось причин часто відсутня у дитячому садку. З такими дітьми, як правило, потрібна індивідуальна робота над звукопроизношением. Від своєчасного формування правильної вимови залежать загальна культура мови і, отже, нормальна мовна середовище, тобто спілкування дитини з однолітками і дорослими.

Произносительная сторона мови в основному формується в дошкільному віці. На заняттях і в повсякденному спілкуванні педагог вправляє в чіткому проголошенні слів, правильного використання інтонаційних засобів виразності, вчить говорити досить голосно, не поспішаючи, розвиває фонематичний і мовленнєвий слух. Однак не можна забувати і про те, що дитина багато часу знаходиться поза дитячого садка: в колі сім'ї, з однолітками у дворі і т.д. В спілкуванні з оточуючими збагачується його словник. Висловлюючи свою думку з тих чи інших питань, малюк вчиться правильно вимовляти звуки, будувати фрази. Дитина успішніше оволодіває промовою, коли із них займаються не тільки в дошкільному закладі, але і в сім'ї.

Правильне розуміння батьками завдань виховання і навчання, знання деяких методичних прийомів, що використовуються педагогом в роботі з розвитку мовлення дітей, безсумнівно, допоможе їм в організації мовленнєвих занять вдома.

Вади вимови можуть бути результатом порушень в будові артикуляційного апарату: відхилення в розвитку зубів, неправильне розташування верхніх зубів по відношенню до нижніх і т.д. Щоб попередити дефекти мови, дуже важливо стежити за станом і розвитком зубо-щелепної системи, вчасно звертатися за порадою до стоматолога, усувати дефекти, лікувати зуби.

Щоб навчитися чітко і правильно вимовляти звуки, слова, дитина повинна, перш за все, чути їх. Слуху належить важлива роль в оволодінні дитиною промовою. Чуючи слова, а в словах одні й ті ж звуки, малюк починає і сам вимовляти їх. Однак при незначному зниженні слуху він позбавляється можливості нормально сприймати мова.

Дитина не завжди може відразу правильно вимовити почуте слово: зберегти в ньому складове структуру, чітко вимовляти всі звуки. Виразність і чистота промови залежать від багатьох факторів, і в першу чергу від стану і рухливості артикуляційного апарату. Для того, щоб розвивати артикуляційний апарат дитини, необхідно щодня по кілька разів на день проводити артикуляційну гімнастику.

Спочатку артикуляційну гімнастику слід робити перед дзеркалом. Дитина повинна бачити рухи язика. Ми, дорослі, не замислюємося, де знаходиться мову в тій чи інший момент артикуляції (за верхніми зубами або за нижніми). У нас артикуляція - автоматизований навик, а дитині доводиться через зорове сприйняття купувати цей автоматизм, постійно вправляючись.

Велике значення для правильного розвитку произносительной (звукової) сторони мови має добре розвинене дихання, яке забезпечує нормальне звуко і голосообразование.

Щоб навчитися чисто і правильно вимовляти слова, дитина повинна добре чути звучну мова. Розвивати дихання допомагають різні ігри та вправи. Для чого це потрібно? Правильне (фізіологічне) дихання допоможе дитині навчитися говорити спокійно, плавно, не поспішаючи. Деякі вправи для розвитку дихання допомагають також навчити дитину правильно вимовляти ті чи інші звуки. І перш, ніж починати постановку, наприклад, свистячих звуків, необхідно навчити дитину виробленню правильної повітряної струменя.

Завдання полягає в тому, щоб створити умови для вироблення правильного мовного дихання.

Процес розвитку мови багато в чому залежить від розвитку фонематичного слуху, тобто вміння відрізняти одні мовні звуки (фонеми) від інших. Це дає можливість розрізняти близькі за звучанням слова: малий - м'яв, рак - лак, тому - будинок.

Мова дорослого є зразком для дитини, тому при спілкуванні з дітьми дорослі повинні постійно стежити за своєю мовою, говорити не поспішаючи, чітко вимовляти слова, дотримуватися норм літературної вимови.

В процесі мовленнєвих занять, ігор та вправ дорослі навчають дітей розуміти і вживати терміни слово, звук, виділяти слова із загального мовного потоку, вслухатися в їх звучання, самостійно встановлювати послідовність звуків у слові, усвідомлювати звуки та склади як окремі елементи слова. Увагу хлопців спеціально звертається і на таку особливість звукової сторони слова як тривалість звучання (короткі і довгі слова). Знайомлячи дітей із звуковою формою слова, дитина вчиться аналізувати його складове будова, виділяти наголос.

У майбутньому, в школі процес вивчення звукової структури слова вимагатиме від дитини вже сформованого сприйняття звучної мови, чітких знань про звуковому будову слова як основної одиниці мови. При навчанні читання і правопису він вже повинен визначати, які звуки чутно в аналізованому слові, встановлювати порядок їх слідування.

Ознайомлення дітей зі звуковою стороною слова - це не просто підготовка до навчання їх грамоті, але і найважливіша умова засвоєння ними граматичного ладу російської мови, морфологічної системи, а також передумова до розвитку почуття рими і ритму, сприйняття музично-ритмічного ладу промови. Уміння вслухуватися в звучне слово є основою оволодіння словотвором, усвідомлення зв'язків між спорідненими словами, спроб самостійно пояснювати і тлумачити значення слів.

У дітей закріплюються знання про те, що слова можуть звучати голосно і тихо, швидко й повільно, що вони бувають різні і схожі по звучанню, що звуків у них може бути багато або мало і йдуть звуки один за одним в певній послідовності, що в словах є частини (склади) і одна з них ударна.

З усього сказаного випливає: для того, щоб виробити у дитини хорошу дикцію, забезпечити чітке і милозвучне вимову їм слів і кожного звуку окремо, необхідно розвивати його артикуляційний апарат, мовне дихання, удосконалювати фонематичний слух, вчити його слухати промову, розрізняти звуки не тільки при вимові, але й на слух, правильно відтворювати їх у слові.

Матеріал, що використовується в моїй роботі, сприяє збагаченню та активізації словникового запасу дітей, розвитку їх мислення, пам'яті, уяви.

Список літератури:

1. Е.А. Пожиленко «Чарівний світ звуків і слів» М. - Владос - 2002р.

2. I.P. Калмакова «Таємничий світ звуків». Ярославль «Академія розвитку», «Академія, ⁰» - 1998р.

3. К.С. Волкова «Логопедія» М. - 2003р.

4. Н.С. Жукова, Є.М. Мастюкова, Т.Б. Филичева «Логопедія» Подолання ЗНМ у дошкільників Єкатеринбург - 2004р.

Читайте також: