Педрада на тему: «Духовно-моральне виховання дітей дошкільного віку»

«Доброта повинна стати таким же

звичайним станом людини,

як мислення. Вона повинна

увійти у звичку».

В.Г. Сухомлинський

Напевно не раз доводилося вам чути таку фразу, як «По доброті душевній». І все частіше чується в ній іронія, ніж великодушність. Найбільша небезпека сучасного суспільства, де матеріальні цінності переважають над духовними, полягає в руйнуванні особистості. Всі ми хочемо одного, захистити наших дітей від жорстокості, байдужості, агресії. Як пояснити дитині, що такі якості душі, милосердя, великодушність, доброта, співчуття, любов до ближнього, властиві тільки людині, роблять нас щасливішими і добрішим.

Виховання моральності починається з формування понять добре і погано, з усвідомлення своїх вчинків як хороших так і поганих. Як пояснити дитині, що кожен добрий вчинок - це частинка добра, вкладена в світ доброти? Від неї стає тепліше, світліше і радісніше, а кожен поганий вчинок - крупиця зла, від якої стає темно і страшно. Як допомогти малюкові відчути необхідність вкладу у добре і усвідомити відповідальність за внесок в погано?

Поняття добре і погано для дитини абстракцією, тому, що їх не можна помацати, побачити. Як оживити ці поняття? Як змусити працювати? Одна з основних причин байдужого ставлення дитини до оточуючих, нерозуміння чужих емоцій, переживань. Як правило, дорослі намагаються захистити малюка від турбот і негативних емоцій, боячись, що вони негативно позначаться на його психічному здоров'ї. У результаті дитина не вчиться розуміти оточуючих його людей, співчувати їм, співпереживати разом з ними. Завданням вихователя є побачити, що таїться в душах дітей, і допомогти впоратися зі своїми емоціями і переживаннями, навчити відчувати оточуючих його людей.

Діти по своєму бачать дійсність, вони судять про свої вчинки та вчинки інших, спираючись на свій ще небагатий життєвий досвід. Тому, педагогу необхідно вміло та ненав'язливо вчити дитину правильно сприймати і оцінювати життєві ситуації. Працюючи з дітьми, ми не перестаємо виховувати навички самообслуговування, для цього ми читаємо їм вірші, казки, такі як «Маша-растеряша», «Неумейка», обговорюємо сформовані ситуації. Добрі відносини до людей і одноліткам допомагають виховувати сюжетно-рольові ігри, де провідну роль виконують самі діти. Наприклад, гра «Будинок», «Приходьте до нас на чай», «Лялька Катя захворіла» і т. д. В ході гри виховуються гуманні почуття, турбота про ляльку, як про носія людських якостей, навчають дітей бути чемними.

Ми створили картотеку «Ввічливі казки», в яких герої - це наші знайомі звірятка, допомагають один одному. Ввічливі слова в молодшому віці діти сприймають як щось формальне, необов'язкове. Тому, важливо виробити в них звичку постійно говорити «здрастуйте», «дякую», «до побачення». Кращі помічники, в ситуації, що склалася, це герої улюблених книжок, а так само приклади дорослих.

В ході занять та ігор ми часто використовуємо елементи мотивації, тобто присутність третьої особи. Це може бути Карлсон, який випадково заглянув в наш дитячий сад, щоб пограти з дітьми, ведмежа, зайченя, який втік від вовка, або створюємо і разом вирішуємо проблемні ситуації такі, як «Собака загубилася», «Чому зайчик плаче», «Колобок, якого треба врятувати від лисиці», і т. д. На мячі малюємо веселу гримасу і передаємо по колу, не забуваючи хвалити нашого колобка і говорити йому теплі, добрі слова.

У повсякденному житті групи ми часто використовуємо добрі вірші, віршики, такі як «це ти, а це я, ти хороший у мене, мій дорогий подарунок, і не потрібен мені інший!» Укладаючи дитину спати, проговорюємо потішки і примовки, їх же ми використовуємо при розсипу дітей, при водних процедурах, перед тим, як сісти за стіл, за будь-якої ситуації. Народна мудрість нас завжди вчила тільки добра.

З перших років свого життя дітям знайомі твори А. Барто «Бичок», «Зайчик», «Ведмедик», «Наша Таня», героям яких не можна не співчувати і хочеться допомогти. Ці нехитрі вірші вчать гуманності, дбайливому ставленню, і коли спостерігаєш, як дівчинка колише ляльку, притиснувши її до себе, або як маленькі пальчики копітко допомагають клеїти, зачитану до дір книжку, розумієш, що доброта врятує світ!

Проникнути у внутрішній світ дитини, зрозуміти його і прийти до взаєморозуміння непросто. Нелегко батькам, ще складніше педагогам. Для вирішення цієї складної задачі дорослий намагається протягнути тонку духовну нитку, яка зв'язала б його з дитиною. Головне постаратися зберегти цей зв'язок, не дати їй обірватися!

Дошкільне виховання № 09.2007

Читайте також: