Свіжі публікації




Баба-яга і Заморышек

Жив-був старий та стара; дітей у них не було. Вже чого вони не робили, як не молилися богу, а стара все не народжувала. Раз пішов старий у ліс за грибами; попадається йому дорогою старий дід.
- Я знаю, - каже, - що в тебе на думці; ти все про дітей думаєш. Піди-но по селі, збери з кожного двору по яєчка і посади на ті яйця клушку; що буде, сам побачиш!
Старий вернувся у село; в їхній селі був сорок один двір; ось він обійшов усе подвір'я, зібрав з кожного яєчка і посадив клушку на сорок одне яйце.
Минуло два тижні, дивиться старий, дивиться і стара, - а з тих яєчок народилися хлопчики; сорок міцних, здоровеньким, а один не вдався - хіл та слабкий! Став старий давати хлопчикам імена; всім дав, а останньому забракло імені.
- Ну, - каже, - будь же ти Заморышек!
Ростуть у старого з старухою дітки ростуть не по днях, а по годинах; виросли і стали працювати, батька з матір'ю допомагати: сорок молодців у полі вовтузяться, а Заморышек будинку управляється. Настав час сенокосное; брати траву косили, стоги ставили, попрацювали з тиждень і повернулися на село; поїли, що бог послав, і лягли спати. Старий дивиться і каже:
- Молодо-зелено! Їдять багато, міцно сплять, а справи, мабуть, нічого не зробили!
- А ти перш подивися, батюшка! - висловлюється Заморышек.
Старий дорогу зібрався і поїхав на луки; глянув - сорок стогів сметано.
- Ай да молодці хлопці! Скільки за один тиждень накосили і в копиці змітали.
На другий день старий знову зібрався в луки, захотілося на своє добро помилуватися; приїхав - а одного стоги як не бувало! Вернувся додому і каже:
- Ах, дітки! Адже один стіг-то пропав.
- Нічого, батюшка! - відповідає Заморышек. - Ми цього злодія зловимо; дай-но мені сто рубльов, а вже я справу зроблю.
Взяв у батька сто рубльов і пішов до коваля:
- Можеш скувати мені ланцюг, щоб вистачило з ніг до голови оповити людину?
- Чому не скувати!
- Дивися ж, роби міцніше; коли ланцюг витримає - сто рубльов плачу, а коли лопне - пропав твій труд!
Коваль скував залізний ланцюг; Заморышек обвив її навколо себе, потягнув - вона й лопнула. Коваль вдвічі міцніше зробив; ну, та годилася. Заморышек взяв цю ланцюг, заплатив сто рубльов і пішов сіно вартувати; сів під стіг і чекає.
От у саму полуночь піднялася погода, всколыхалось море, і виходить з морської глибини прекрасна кобилиця, підбігла до першого стогу і почала пожирати сіно. Заморышек підскочив, обротал її залізним ланцюгом і сів верхи. Стала його кобилиця поневіряється, по долах, по горах носити; ні, не в силах вершника збити! Зупинилася вона й каже йому:
- Ну, добрий му?лодец, коли зумів ти всидіти на мене, то візьми-володій моїми жеребятами.
Підбігла кобилиця до синю морю і голосно заржала; тут синьо море всколыхалося, і вийшли на берег сорок один жеребець; кінь коня краще! Весь світ изойди, ніде таких не знайдеш!
Вранці чує старий на дворі іржання, тупіт; що таке? А це його синок Заморышек цілий табун пригнав.
- Здорово, - каже, - братці! Тепер у всіх у нас по коню є; їдьмо наречених собі шукати.
- Поїдемо!
Батько з матір'ю благословили їх, і поїхали брати в дорогу далеку.
Довго вони їздили по білому світу, та де стільки наречених знайти? Порізно одружуватися не хочеться, щоб нікому образливо не було; а яка мати похвалитись, що у ній сорок одна дочка народилась?
Заїхали м?лодцы за тридев'ять земель; дивляться: на крутій горі стоять білокам'яні палати, високою стіною обведені, біля воріт залізні стовпи поставлені. Порахували - сорок один стовп. Ось вони прив'язали до стовпів своїх богатирських коней і йдуть на двір. Зустрічає їх баба-яга:
- Ах ви, непрохані-непрохані! Як ви сміли коней без дозволу прив'язувати?
- Ну, стара, чого кричиш? Ти перш напій-нагодуй, в баню зводь, та після про вести і питай.
Баба-яга нагодувала їх, напоїла, в баню зводила і стала питати:
- Що, добрі молодці, справи катуєте іль від справи лытаете?
- Справи пытаем, бабуся!
- Чого ж вам треба?
- Так наречених шукаємо.
- У мене є дочки, - каже баба-яга, кинулася у високі тереми і вивела сорок одну дівчину.
Тут вони сосватались, почали пити, гуляти, весілля справляти. Увечері пішов Заморышек на свого коня подивитися. Побачив його добрий кінь і промовив людським голосом:
- Дивись, хазяїн! Як ви ляжете спати з молодими дружинами, прикрасьте їх у свої сукні, а на себе надіньте жінчині; не то всі пропадемо!
Заморышек сказав це братам; вони вбрали молодих дружин у свої сукні, а самі одяглися в жінчині і лягли спати. Всі поснули, тільки Заморышек очей не стуляє. В саму північ закричала баба-яга зичним голосом:
- Гей ви, слуги мої вірні! Рубайте непроханим гостям буйні голови.
Прибігли слуги вірні і відрубали буйні голови дочкам баби-яги. Заморышек розбудив своїх братів і розповів все, що було, взяли вони відрубані голови, встромили на залізні спиці колом стіни, потім осідлали коней і поїхали нашвидкуруч.
Вранці встала баба-яга, глянула у віконце - кругом стіни стирчать на спицях дочірні голови; страшно вона озлобилась, наказала подати свій вогненний щит, пострибала в погоню і почала палити щитом на всі чотири сторони. Куди молодцям сховатися? Попереду синьо море, позаду баба-яга - і палить і палить! Помирати б усім, так Заморышек догадливий був: чи не забув він захопити у баби-яги хустинку, махнув тим хустинкою перед собою - і раптом перекинувся міст через все синє море; переїхали добрі молодці на іншу сторону. Заморышек махнув хусточкою в іншу сторону - міст зник, баба-яга вернулася назад, а брати додому поїхали.



Читайте також:





© Vihovateli.com.ua 2014 - сайт для вихователів дитячих садків.