Бабка і Ведмідь

Поїхала баба в ліс по дрова. Раптом чує: в болоті хряснуло, в лісі стукнуло - ведмідь йде.

- Бабка, бабка, з'їм я кобилку.

- Не чіпай кобилку, я тобі за це крепушку дам.

- Гаразд.

Не торкнув ведмідь кобилку.

Ось в інший раз поїхала баба по дрова. В болоті хряснуло, в лісі стукнуло - ведмідь йде.

- Бабка, бабка, а я з'їм кобилку.

- Не їж, я тобі за це теплушку дам.

- Ну гаразд.

Не торкнув ведмідь кобилку.

Ось в третій раз поїхала баба в ліс за дровами. В болоті хряснуло, в лісі стукнуло - ведмідь вже тут.

- Бабка, бабка, я з'їм кобилку.

- Не їж, я тобі за це потім байку скажу.

- Ну, добре ж.

Не торкнув ведмідь кобилку.

Бабця приїхала додому, кобилку під двір поставила, ворота підперла, натопила жарко хату, повечеряла та й спати.

Прийшов ведмідь та в віконниця - стук-стук!

- Бабо, давай посуленное.

- Що тобі посулено?

- А крепушка.

- Ох-хо-хо, хата у бабусі міцно замкнені.

Ведмідь лапою - тук-тук-тук!

- Бабо, давай інше посуленное.

- Що тобі посулено?

- А теплушка.

- Ох-хо-хо, тепло бабусі на печі сидіти.

Почекав ведмідь трошки і знову стукає - тук-тук-тук!

- Чого тобі?

- Давай, бабо, третє посуленное.

- Що тобі посулено?

- А потомбайка.

- Байка-то? Потім в ліс не їдуть - дров і так багато!

Так і обдурила бабцю ведмедя.

Читайте також: