«Формування прийменниково-відмінкових конструкцій просторового значення у дітей з порушенням зору на логопедичних заняттях»

Мовні порушення у дітей з зоровим дефектом різноманітні, складні за ступенем вираженості, структурі, і зачіпають мова як цілісну систему.

Як відомо, 80% навколишнього світу пізнається шляхом зорового сприйняття, тому формування мовлення дітей з амбліопією і косоокістю протікає на патологічній основі сприйняття навколишнього світу і спілкування з навколишнім середовищем.

При вступі в наш дитячий сад 100% дітей мають патологію зору; 90-95% дітей страждають недорозвиненням мовлення, що виявляється в найрізноманітніших формах: дизартрія, заїкуватість, загальне недорозвинення мовлення, ФФН, порушення звуковимови та інші.

Порушення зору гальмує розвиток мовлення дошкільника. Недостатність чуттєвого досвіду у дітей може проявлятися своєрідністю мовного розвитку: відсутністю необхідного запасу слів; вербализмом; ехолалією; раннім недорозвиненням мовлення; відзначається складність утримання в мовленнєвій пам'яті розгорнутих висловлювань та правильного граматичного конструювання пропозиції.

Діти володіють малим запасом предметних і просторових уявлень, невмінням позначати в мовлення, що сприймаються просторові ознаки та напрямки простору. У дітей відзначається обмеження можливостей пізнавальної діяльності.

Орієнтування в просторі - одна з актуальних проблем, що входять у сферу соціальної адаптації дітей з порушенням зору.

Діти з порушенням зору недостатньо володіють схемою тіла; не мають достатньо чіткого словника, що відображає напрями руху, і ясних уявлень про направлення рухів; спостерігається нестійкість, неточність, фрагментарність, мала узагальненість просторових уявлень.

Внаслідок порушень просторової орієнтування у дітей формується своєрідне уявлення про довкілля, не відбиває реальних просторових зв'язків між предметами.

Найбільш вживаними граматичними засобами, що виражають у сучасній російській мові оптико-просторові відносини, є поєднання прийменників з просторовим значенням з відмінковими формами.

Семантична система прийменників відображає складну галузь абстрактних відношень, містить розуміння зв'язків між предметами, ознаками, діями.

З-за порушення зорового сприйняття вживання прийменників представляє значні труднощі для старших дошкільників з порушеннями мовлення та зору. Специфічність виражається як на рівні розуміння, так і вживання.

Експресивний аграмматизм проявляється порушеннями прийменниково-відмінкових форм іменників з просторовим значенням. Діти допускають помилки при вживанні прийменників: заміни, спотворення прийменників і закінчень іменників в усному мовленні, пропуски прийменників і відмінкових форм, неправильний вибір відмінкових закінчень, написання прийменника з наступним словом на листі; помилки в розумінні просторових прийменників-антонімів: «з - з-пол», «над - під», «від - до», «за - перед»; відзначається складність утримання в мовленнєвій пам'яті розгорнутих висловлювань та правильного граматичного конструювання пропозиції; не помічають помилково вжитих прийменниково-відмінкових форм; спостерігається несформованість граматичної категорії відмінка.

Проблема компенсації порушень мови і зорового сприйняття або труднощів, обумовлених ними в розвитку мовлення дитини, формування прийменниково-відмінкових конструкцій просторового значення у дітей з порушенням зору та мовлення є однією з важливих сторін корекційно-логопедичної роботи.

Основною метою роботи дитячого садка є - підготовка дітей до успішного навчання в школі.

Мета корекційно-логопедичної роботи: формування активної мови дітей; формування у дітей правильного уявлення про лексичному і синтаксичному значенні прийменника як засоби вираження зв'язку між словами в словосполученні і реченні.

Завдання:

1. Розвиток мовлення: розвиток і вдосконалення лексико-граматичних категорій, фонематичного слуху та зв'язного мовлення, формування правильного звуковимови.

2. Формування прийменниково-відмінкових конструкцій просторового значення:

а) спостереження над смисловим значенням прийменників, уточнення уявлення дітей про предлоге як окремому слові;

б) ознайомлення з синтаксичною роллю прийменника.

3. Розвиток зорового та слухового сприйняття, активізація і вдосконалення зорових функцій.

Для оптимізації навчання, використовуються такі форми і прийоми роботи, які допоможуть залучити як можна більшу кількість збережених аналізаторів. Виконуючи функцію компенсуючих, вони викликають жвавий інтерес у дітей, допомагають здійснити плавний перехід від гри до навчання.

Мною була зроблена вибірка дидактичних ігор і вправ, спрямованих на формування прийменниково-відмінкових конструкцій, пропонованих різними авторами: Селіверстов В.І, А.К. Бондаренко, Г.С. Швайко, В.В. Воліна, Е.А. Левчук, Н.В. Серебрякова, О.С. Яцель та ін.

Кожна гра, вправа повинні нести корекційну спрямованість: реалізувати не тільки основну задачу (формування прийменниково-відмінкових конструкцій і просторових уявлень), але і допомагати розвивати мовлення, зорові функції і інші завдання, які ставляться на логопедичних заняттях.

Робота по формуванню прийменниково-відмінкових конструкцій просторового значення включається на всіх етапах корекційно-логопедичного впливу.

На лексико-граматичному занятті дошкільнята пізнають лексичне і граматичне значення прийменників. На занятті з навчання грамоти діти вчаться друкувати ці прийменники. На заняттях з розвитку зв'язного мовлення прийменниково-відмінкові конструкції включаються в активну мовленнєву практику дітей.

Щоб дітям було легше засвоїти значення прийменників, в роботі використовуються графічні схеми. Діти не тільки запам'ятовують привід, його значення, але і співвідносять зі схемою, спираючись на зоровий образ.

Робота над приводами проводиться поетапно і має різні напрямки. Тому ігри я постаралася розділити по групах, у відповідності з цілями і завданнями, які ставляться на даному етапі роботи:

- ігри, спрямовані на розуміння прийменників та визначення просторового розташування предметів;

- ігри на використання просторових прийменників у словосполученнях і фразах;

- ігри на закріплення прийменниково-відмінкових конструкцій у реченні;

- ігри на закріплення прийменниково-відмінкових конструкцій зв'язного мовлення.

Роботу з формування у дітей прийменниково-відмінкових конструкцій починаємо з ігор і завдань, спрямованих на визначення просторового розташування предметів виражених приводами просторового значення. На заняттях ми грали в ігри: «Стройся», «Вмій знайти своє місце», «Навколо стільця», «Будівництво».

Ці веселі ігри допомагають уточнити і закріпити розуміння дітьми просторових прийменників. Допомагають дитині засвоїти змістове значення кожного прийменника, так як тільки за цієї умови він зможе правильно вживати їх у мовленні.

Потім дітям пропонується завдання на розуміння узагальненого значення прийменників. "Книга лежить на столі, а де ще вона може лежати? (на стільці, на вікні...) М'яч упав під стіл. Куди ще він може покотитися? (під шафу, під диван...) Граємо в ігри: «Куди закотився м'ячик», «Сонячний зайчик», «Куди приземлився літак?», «На якій листочок села сонечко?» та ін

Для розвитку просторових уявлень, розвитку уваги, пам'яті та мислення на заняттях часто використовуємо ребуси з прихованими приводами.

В роботу обов'язково включаю вправи на закріплення правильного і свідомого вживання в мові предложных конструкцій. З дітьми вчимося складати пропозиції щодо демонстрації або за аналогією. При цьому використовую символи вправи, вставити пропущений прийменник; ігри, спрямовані на знаходження і виправлення помилок; вживання прийменників з протилежним значенням.

Продуктивними, в роботі по освоєнню орієнтування в просторі між об'єктами і розвитку прийменниково-відмінкових конструкцій просторового значення показали себе ігри знаходження предмета (літери) в таблиці. Діти називають розміщення предмета по відношенню до іншого: під, над, між і т.п. Граємо в ігри «Магазин», «Розстав пальчики», «Весела абетка».

Мета цих ігор, щоб показати дітям, що предмет має різне просторове положення по відношенню до інших предметів, про одному і тому ж предметі можна сказати, використовуючи різні прийменниково-відмінкові форми.

Деякі ігри, такі як, «що Де росте?», «Куди закотився м'ячик?», «Сонячний зайчик», «Де я побачив тварину» і ін., проводяться з опорою на зоровий аналізатор.

Наприклад, у грі «Де я побачив тварину» вправляти дітей у правильному вживанні прийменника «в», закріплюємо назви тварин у контурному зображенні, розвиває сенсорні еталони, орієнтування в малому просторі, розвиваємо зорові функції формо і цветоразличительную. Ця гра дозволяє вирішувати різні корекційні завдання.

Основна маса ігор носить вербальний характер, що найбільш актуально на логопедичних заняттях. Ігри: «Скажи навпаки», «Незнайкины помилки», «Де ми були, що бачили», «Спіймай прийменник», «Представлялки» та ін. проводяться в усній формі з опорою на слуховий і речедвигательный аналізатори.

Дуже важливо, щоб у ході заняття, гри дитина активно діючою особою, тому в заняття я включаю різні види практичних робіт, що дозволяє задіяти найбільшу кількість збережених аналізаторів у роботі з формування орієнтування в просторі та використання у мові прийменників.

Гра «Лото»: на картках лото зображені два предмети: один всередині іншого, один на іншому або під іншим предметом і т.д. Логопед називає пари предметів (наприклад, м'яч і стілець). Діти знаходять картинку з цими предметами і закривають її відповідною схемою прийменника, називаючи розташування м'яча (м'яч під стільцем).

Найбільш складними, але в той же час найбільш улюбленими дітьми є ігри з використанням різних планів-схем: «Юний архітектор», «Їхали ми, їхали», «Пошук скарбів» та ін.

Ці ігри допомагають удосконалювати орієнтування в малому просторі, закріпити використання прийменниково-відмінкових конструкцій у мовленні дітей, дозволяють враховувати індивідуальні особливості дітей, рівень їхнього мовленнєвого розвитку (для кожної дитини підбирається свій план-схема, з урахуванням складності завдання).

Важливо, щоб всі дії дітей з виділення просторових ознак і визначення просторових напрямів і положень супроводжувалися їх словесними позначеннями. Тільки в цьому випадку - на основі полисенсорного сприйняття простору, закріпленого у слові, у дітей створюється узагальнений образ простору.

Діти в процесі навчання удосконалюють орієнтування у великому і малому просторі, вираження просторових відношень у мові. Заняття та ігри сприяють створенню у дітей цілісного узагальненого образу освоюваного простору і його вербализованности.

Читайте також: