Роль художньої літератури у пізнанні навколишнього світу дітьми третього року життя

На третьому році життя дитини починається дошкільний період дитинства. Його називають молодшим дошкільним тому, що дитина третього року зберігає риси, властиві дітям раннього віку: дієвий характер освоєння навколишнього, ситуативність і емоційність при сприйнятті нового.

Разом з тим все те, що придбав малюк на другому році життя, і зокрема можливість спілкуватися за допомогою мови, вільно переміщатися в просторі і т.п., створює передумови переходу на якісно новий, більш високий ступінь освоєння навколишнього.

Доречно згадати, що в активному словнику дітей 2 років налічується приблизно до 300 слів, а малюки 3 років вживають у своїй мові вже 1500 і більше слів! Це свідчить про інтенсивний розвиток мовлення дитини на третьому році його життя, яка стає не тільки засобом спілкування (комунікації), але і засобом пізнання навколишнього.

Як «сигнал» слово починає відбивати для малюка складні сторони навколишньої дійсності: взаємини людей, їх особисті переживання, вчинки і прояви рис характеру, а також різні сторони соціального життя і т.п. У зв'язку з цим у дитини проявляється здатність до елементарного аналізу явищ навколишнього світу і пошуку закономірностей в ньому.

Інтенсивний розвиток мовлення, пов'язане з розвитком сприйняття, уяви та пам'яті дитини. Зростає стійкість уваги, продовжує формуватися наочно-дієве мислення, в надрах якого розвивається образне мислення. Це означає, що знання, отримані дітьми на емоційно-чуттєвій, орієнтовною основі, починають переходити в образний план.

Розвиток образного мислення допомагає дітям третього року життя оволодіти першими видами діяльності - малюванням, аплікацією, ліпленням. Елементи образного мислення виявляється у них в тому, що в обрисах ліній, форм, колірних плямах їм вже бачаться конкретні образи, персонажі знайомих казок, герої пісень, потішок, а в деяких випадках і звичайні предмети. Малюки починають розуміти більш складні за своїм змістом казки, оповідання, вірші, музичні твори.

Якщо на першому-другому році діти в основному відгукуються на ритм, риму, ігрові прийоми потішок, пісеньок, казок, то на третьому році їх глибше захоплює зміст художнього твору, так як діти здатні розуміти причину і наслідок описуваних у них подій, їх спрямованість і результат. У дитини виникає нагальна потреба звертатися до дорослого з питаннями з приводу прочитаного. Він повинен відповідати малюкові докладно, але в доступній формі. Дорослий розкриває хід своїх думок, міркує вголос, залучаючи до розумової активності малюка.

Тільки при такому підході до дитини художня література стає засобом пізнання навколишнього світу. Дорослий повинен формувати у малюка бажання допитливо вдивлятися в навколишній світ, вчити, слухаючи художній твір, порівнювати, узагальнювати свої враження, висловлювати свою думку.

Поступово дитина підводиться до сприйняття більш складних сюжетів, у нього виховується вдумливість, виникає співчуття до героїв сюжету. Як правило, діти вже можуть дати оцінку подіям, описуваним у художньому творі, сказати, добре це чи погано; пам'ятають хід дій та їх послідовність; можуть розповісти чим закінчилася казка, розповідь, а також провести порівняння і зіставлення з власними вчинками.

Сприйняття літератури спирається вже на якісь форми аналізу і синтезу, що дозволяє дитині 3-го року життя розуміти твір більш об'ємно, образно. Так, наприклад, їх не дивує поведінка сороки-белобоки, кози-дерези і т.п. Малюк представляє ситуацію, у якій вони діють. При інсценізації твору свідомо реагує на описувані події. Дітей цікавить результат дій персонажів, як правило, хвилює власна причетність до подій.

Поява деяких узагальнених знань про предмети і явища можна вважати важливою віхою в ознайомленні дитини з навколишнім світом через художню літературу. Він починає розуміти не тільки життєві, буденні ситуації, але й непередбачені, оригінальні повороти сюжетів.

Якщо на другому році життя через художні твори діти пізнавали окремі дії людей у різних ситуаціях (побутової, ігрової, трудової, художньої), то на третьому році вони починають розумітися як різні види діяльності.

Тут особливо слід зупинитися на казках. Казки стають зрозумілими дитині, тому що їхні герої (в основному тварини) розмовляють і діють, як люди, - виконують трудові дії (садять, поливають рослини, прибирають урожай тощо), або побутові (прибирають оселі, печуть пироги тощо), художні (танцюють, співають), або ігрові (грають в хованки, біжать наввипередки і т п.)

Через художню літературу розширюються знання дитини про людину. Ці знання деталізуються і разом з тим систематизуються: людина і його житло (будинок); людина і результату його праці (вирощування овочів, фруктів тощо), людина і рослинний світ; людина і тваринний світ та багато іншого.

Вірші, пісеньки, розповіді ми казки допомагають дитині накопичити уявлення і про тваринний світ. Новим є те, що дитина починає засвоювати їх умови життя, більш детально сприймати зовнішні особливості і звички.

Образність художніх творів дозволяє донести до свідомості дитини в лаконічній формі велике значеннєве зміст. В цьому полягає особлива цінність художнього слова як засобу пізнання навколишнього світу.

На третьому році діти знайомляться не тільки з тваринами та птахами, але і з їхніми дитинчатами.

Література дає можливість познайомити дітей з тваринами, яких вони бачили тільки на картинці (вовк, лисиця, заєць і.т.д.). Через казку і реалістичний розповідь у малюків формуються уявлення про диких тварин, птахів і їх звички.

Виховуючи власним прикладом, дорослий ставить завдання закласти перші паростки людяності та дбайливого ставлення до всього живого. Цьому допомагають також і твори художньої літератури, в яких розповідається про «переживання» тварин і благородних вчинках людей. Дитина вчитися розуміти «добро» і «зло», протистояти поганому, активно захищати слабших, піклуватися, великодушність до братів наших менших.

Малюки можуть засмутитися, слухаючи твори, в якому йдеться про тварину, який потрапив в біду. Але для виховання добрих почуттів, чуйності ці твори корисні. Вони необхідні. Засобами художньої літератури в дітей із самого раннього віку виховується активне ставлення до навколишнього світу, бажання робити добрі вчинки; відчувати радість, якщо вдасться зробити щось добре.

Ці почуття до тварин діти переносять на іграшки, що зображують їх. Після прочитання віршів А.Барто «Зайчик», «Ведмедик», «Бичок» діти починають ласкавіше відноситься до своїх іграшок. «У мого ведмедика лапка не відірвана» або «Я свого зайчика не кину», - кажуть малюки міцно притискаючи до себе іграшку. Вони розширюють у своїй уяві прочитане і співвідносять його із своїми вчинками.

Образну мову поезії допомагає дитині відкрити для себе і багато в почуттях людини, його ставлення до навколишнього світу і вчинків окремих людей.

Емоційні стани людини дитина третього року життя вже починає пов'язувати з причиною і наслідком яких-небудь дій або результатом вдалої або невдалий діяльності.

Знайомлячи дітей з навколишньою дійсністю, педагог вирішує не тільки освітні завдання, а й виховні. Він формує перший практичний досвід суспільної поведінки в колі однолітків: спонукає до прояву уваги і співчуття, бажання поступитися, поділитися, допомогти. Твори художньої літератури допомагають дитині засвоїти соціальні норми поведінки. Діти розуміють, що не треба бути жадібним, злим, грубим.

Необхідно відзначити, діти третього року життя відчувають нагальну потребу в розвитку навиків у побутових процесах. У цей період життя для них представляють інтерес самі прозові, як здається дорослому, ситуації: одягання, умивання, прийом їжі, купання, і т.п. В чому ж знаходить інтерес дитина? Відповідь проста: в процесі. І разом з тим відповідь і складний: процесом має оволодіти дитина самостійно. Так він опановує не тільки навички, але і розумінням елементарної соціальної практики людини, спрямованої на підтримання життєво необхідних умов для існування, а так само призначення предметів, необхідних для цього. Сказане пояснює, чому діти третього року життя особливим чином відгукуються на твори, в яких розповідається про звичайних, побутових ситуаціях.

При читанні таких творів необхідно показати ілюстрації, якщо їх немає, то слід підібрати відповідні картинки.

Художні твори допомагають дитині закріпити уявлення не тільки про побутових процесах, але й про багатьох інших предметах, явищах, взаємозв'язках навколишнього світу через опис зрозумілих дитині ситуацій.

Дорослі, які виховують дитину, повинні враховувати, що малюк має хоч невеликий, але вже самостійний досвід пізнання навколишньої дійсності. Особливий відгук у нього викликають твори, в яких розповідається про події, пережитих їм, тобто вже були в його власному досвіді.

Як правило, у малюків виникає потреба поділитися аналогічним враженням про ситуації, у яких щось подібне вони вже пережили. Ці зіставлення корисні для розвитку мислення дитини, вміння логічно вибудовувати у своїй промові ланцюг описових подій, узагальнення найпростіших закономірностей навколишньої дійсності, розуміння їх. Особливо корисний «перенесення» подій з однієї ситуації в іншу, що тренує не тільки пам'ять, але і сприяє розвитку пізнавальної активності малюків. Так дорослий розвиває допитливість дитини, допитливий погляд на навколишній світ. Художня література розвиває і систематизує перші, елементарні знання про нього.

Необхідно відзначити, що перші знання дітей не можна розглядати як щось проміжне, «понарошку» набуте. Вже в молодшому дошкільному дитинстві вони становлять той фундамент пізнавальної діяльності, на якому будуватиметься все подальше її розвиток, ускладнення і усвідомлення.

Читання віршів, спів пісень доцільно поєднувати з сприйняттям дитиною рідної природи у години прогулянок у ліс, на річку, в поле.

Малюк завмирає, побачивши ласкаве обличчя дорослого, що розповідає під час прогулянки про осінь, тучках, вітрі, відлітають птах, і в процесі цього оповідання звучать різноманітні вірші.

Вірш звучить як задушевний розповідь. Це навіть не розповідь, а як би розмова з дитиною.

Дорослий повинен постаратися вміло поєднувати спостереження реальної дійсності та художнього читання, одухотворяющее сприйняття поточного моменту. Так, наприклад, він звертає увагу малюка на прозорі крапельки дощу, запах квітів або яскраве сонечко, зеленеющею травичку.

Вже в ранні роки у дітей необхідно виховувати почуття співпричетності з усім, що їх оточує і в природі і в житті.

Так дорослий сіє в душі дитини «розумне, добре, вічне». Це необхідно тому, що ранні роки дитинства є благодатним «грунтом» для виховання всіх високих людських якостей.

Використана література:
1. Розвиток зв'язного мовлення у дітей дошкільного віку. Формування навички переказу. Н.В.Нищева - СПб.: ТОВ «ВИДАВНИЦТВО «ДИТИНСТВО-ПРЕС» -2010 р. - 80 с.
2. Ігри та вірші для розвитку емоційної сфери молодших дошкільнят. Т.Б. Полянська - СПб.: ТОВ «ВИДАВНИЦТВО «ДИТИНСТВО-ПРЕС» -2011 р. - 96 с.

Читайте також: