Форми і методи розвитку основ екологічної культури у старших дошкільників

У вирішенні проблем охорони навколишнього середовища важлива роль належить освіті. Вже з самого раннього віку кожен, хто живе на землі людина має знати, до чого призводить недбале ставлення до навколишнього середовища, він повинен знати про захворюваннях, викликаних забрудненням середовища, загибелі рослин і тварин, вичерпання запасів питної води та інших негативних зміни середовища проживання. І не тільки знати, але й відчувати особисту відповідальність за її стан.

Розвиток основ екологічної культури у дітей старшого дошкільного віку передбачає формування екологічного мислення і відповідної діяльності. Для реалізації цих цілей і завдань необхідно спиратися на наступні принципові положення: єдність інтелектуального та емоційного сприйняття природного середовища, практичну діяльність по її поліпшенню.

Вихователі дитячих садків повинні самі мати відповідну екологічну підготовку з тим, щоб на емоційній основі (любов до свого краю, місту, селищу, дитячому садку) вибудовувати екологічна свідомість.

Активна життєва позиція формується в дії. Тому зміст освіти педагогів має включати такі компоненти як:

- система знань про взаємодію суспільства і природи;

- ціннісні екологічні орієнтації;

- систему норм і правил ставлення до природи;

- вміння і навички з її вивчення та охорони.

Тільки при такому підході можна сподіватися на успіх у формуванні екологічної свідомості та основ екологічної культури, виховання у них відповідальності за стан природного середовища. Також слід пам'ятати про недоліки, які можуть ускладнювати процес розвитку екологічної культури дітей:

1. Бідність оснащення куточків природи.

2. Відсутність якісних наочних посібників у вигляді малюнків, моделей діафільмів, презентацій різного роду з екологічним змістом.

3. Недолік художньої та методичної літератури з формування основ екологічної культури у дітей дошкільного віку.

При здійсненні безперервного процесу екологічної пізнавальної діяльності дітей-дошкільників, перед педагогами постають завдання:

- визначення предмета, змісту та специфіки екологічного розвитку дітей;

- побудова системи та виділення провідних методів;

- зміна характеру підготовки кадрів вихователів для опанування ними основ екологічних знань і методів екологічного виховання та екологічної культури дітей;

- розробка навчально-наочних посібників з урахуванням завдань розвитку пізнавальної діяльності і втілення в життя гуманістичного підходу;

- розробка теоретичного і практичного підходу для організації процесу формування основ екологічної культури в дитячому садку.

Дошкільне дитинство дає дитині можливість тісно спілкуватися з природою і сприймати яскраві враження під її впливом. Успіх в активному пізнанні світу природи, складних взаємодій в кожному природному співтоваристві, їх зміни, причини порушення і шляхи подолання, може бути забезпечений при використанні різних форм роботи, спрямованих на процес розвитку основ екологічної культури старших дошкільників. Використовуються і різні методи навчання (наочні, практичні, словесні).

Методи навчання - це способи спільної діяльності вихователя і дітей (культурні практики), в ході якої здійснюється формування знань, умінь і навичок, а також виховання ставлення до навколишнього світу.

До наочних методів відносяться: спостереження, розгляд картин, демонстрація моделей, кіно-і діафільмів. Наочні методи з найбільшою повнотою відповідають можливостям пізнавальної діяльності дітей дошкільного віку. Дозволяють сформувати у них яскраві, конкретні уявлення про живу і неживої природі.

Практичні методи - це гра, елементарні досліди й моделювання. Їх застосування дозволяє уточнювати уявлення дітей, поглиблювати їх, приводити отримані знання в систему, вправляти дітей у застосуванні отриманих знань.

Словесні методи - це розповіді вихователя і дітей, читання художніх творів, бесіди. Словесні методи використовуються для розширення знань дітей про природу, для їх систематизації і узагальнення, допомагають формувати у дошкільнят емоційно-позитивне ставлення до природи.

У роботі з розвитку екологічної культури дошкільнят необхідно використовувати різні методи в комплексі, правильно поєднувати їх між собою. Вибір методів визначається віковими можливостями дітей, а також характером виховно-освітніх завдань.

Можливість чуттєвого пізнання, накопичення відомостей про рослини, тварин, явища неживої природи спостереження висуває в розряд найбільш значущих методів. Спостереження - це спеціально організоване, цілеспрямоване, більш або менш тривале і планомірне, активне сприйняття дітьми об'єктів і явищ природи. Метою спостереження може бути засвоєння різних знань - встановлення властивостей і якостей, структури і зовнішньої будови предметів, причин зміни і розвитку об'єктів (рослин, тварин), сезонних явищ. З допомогою спостереження дитина пізнає не тільки зовнішні параметри об'єктів природи (забарвлення, будова, запах і ін), але й зв'язок із середовищем. Спостереження найчастіше використовується у повсякденному житті у формі циклів, що включають ряд різних за змістом спостережень за одним і тим же об'єктом. Як компонент спостереження включається і інші форми роботи: безпосередньо освітня діяльність, екскурсії, прогулянки, акції.

Спостереження важливо ще й тим, що воно лежить в основі різних видів діяльності. Спрямованих на пізнання або практичного перетворення природи (праця по догляду за рослинами і тваринами, продуктивна діяльність та розповіді дітей на основі враження, огляд об'єктів природи, заповнення календарів і ін). Тому складання циклів, підбору прийомів для їх проведення приділяється особлива увага. Спостереження на екологічних прогулянках і екскурсіях, спеціально розроблені ігри з природними матеріалами дозволяють сформувати у дошкільнят мотивацію до навчальної діяльності. Можна сказати, що формування у дошкільнят почав екологічної культури в першу чергу грунтується на спостереженні.

Не менш важливим методом розвитку основ екологічної культури дітей є слово, його правильне використання в різних формах роботи з дітьми, насамперед - читання різної літератури (найчастіше неодноразове), спрямованої на пізнання явищ живої і неживої природи, на ознайомлення дітей з явищами пристосованості тварин і рослин до середовища існування. Питання до текстів, пояснення вихователя, переказ дітей, бесіда про прочитане - все це різні форми мовленнєвої діяльності, які дають змогу дітям зрозуміти нову інформацію і виявити своє розуміння частіше усього недоступних для спостереження явищ природи, їх взаємозв'язки та взаємозалежності між собою. Можна виготовляти з дітьми саморобні «екологічні книги». У зміст цих книжок можуть входити ілюстрації дітей про самих різних явищах природи, які їх вразили. Можна також ілюструвати розповіді і казки про природу і її закономірності. Наприкінці року діти можуть демонструвати ці книги як результат спільних зусиль, колективно-придбаного інтересу до явищ природи.

Виготовлення ілюстративно-наочного матеріалу в роботі з виховання екологічної культури дітей допомагає закріплювати та уточнювати уявлення дітей, отримані в ході безпосереднього сприйняття природних явищ. З допомогою иллюстрационно-наочного матеріалу вдається успішно узагальнювати і систематизувати знання дітей.

Для того щоб знання дітей про природу були усвідомленими, можна використовувати нескладні досліди. Досвід - це спостереження, яке проводиться в спеціально організованих умовах. Опытническая діяльність сприяє формуванню у дітей пізнавального інтересу до природи, розвиває спостережливість, розумову діяльність. Досліди мають велике значення для усвідомлення дітьми причинно-наслідкових зв'язків: уточнюються знання про властивості і якостях об'єктів природи (про властивості снігу, води, про їх зміни тощо).

Процес пізнання навколишнього світу непростий для дитини. Починається він з чуттєвого сприйняття. Однак багато явищ природи неможливо сприймати безпосередньо. Часто на основі чуттєвого пізнання потрібно «побудувати» в дитячій свідомості абстрактне, узагальнене уявлення про об'єкт цілому або явище природи, скласти схему досліджуваного явища. Успішно вирішити ці завдання допомагає метод моделювання. Він розглядається як спільна діяльність вихователя і дітей з побудови (вибору або конструювання) моделей. Мета моделювання - забезпечити успішне засвоєння дошкільниками знань про особливості об'єктів природи, їх структурі, зв'язках і відносинах, що існують між ними.

Безпосередньо освітньої діяльності, на екскурсіях і прогулянках, у повсякденному спілкуванні з дітьми педагоги часто використовують розповіді про природу. Розповідь - вид творчої діяльності вихователя, вимагає нього певних знань про природу, спостережливості, вміння зіставляти явища природи, роздумувати над ними. Важлива виразність мовлення. Основна мета цього методу - створити у дітей точне, конкретне уявлення про спостережуваний в даний момент або бачене раніше об'єкті, явищі природи. Дуже важливо враховувати інтереси дітей. Поряд з розповідями у процесі розвитку екологічної культури у дітей використовується такий метод як - бесіда. Бесіда використовується вихователем з різними дидактичними цілями:

- для збудження дитячого інтересу до майбутньої діяльності;

- для уточнення, поглиблення, узагальнення та систематизації знань дітей про природу, формування ставлення до природи.

Бесіди, в залежності від дидактичних цілей, буваю наступних видів:

1. Настановна бесіда - допомагає актуалізувати наявний досвід, для встановлення зв'язку між майбутньою діяльністю і знаннями, отриманими раніше.

2. Евристична бесіда - встановлення причин різноманітних явищ природи за допомогою міркувань, встановлення істини.

3. Підсумкова бесіда - використовується для систематизації і узагальнення знань дітей про природу.

Велике освітнє значення для формування екологічної культури має праця дітей в природі. Він розширює кругозір дітей, створює сприятливі умови для вирішення різних завдань. Діти на практиці встановлюють залежність стану рослин і тварин від задоволення їх потреб, дізнаються про роль людини в природі. Праця у природі сприяє розвитку у дітей спостережливості, допитливості, пытливости. Самостійний або спільний з дорослими праця в куточку природи, на ділянці дитячого садка по підтриманню необхідних умов для життя тварин і рослин дозволяє придбати дітям правильні способи і вміння взаємодії з природою, тобто долучатися до творчого процесу. Індивідуальні прояви дітей в практичній діяльності - це показник ступеня їх екологічної культури та екологічної вихованості. В організації будь-якої праці в природі - спільного (вихователя і дитини), планових чергувань у куточку природи, колективного на ділянці та ін. - необхідно чітке виділення трьох етапів:

1) огляд-спостереження живих об'єктів, виявлення їх стану і самопочуття, відсутніх умов для повноцінного життя і необхідних трудових операцій (виявити необхідність трудових операцій);

2) трудова діяльність у тому наборі і обсязі, які були визначені при огляді;

3) заключне спостереження, що дозволяє оцінити повноцінність середовища проживання для живих об'єктів (дати дитині відчути задоволення від своєї праці, отримати позитивні емоції від виконаної роботи).

Величезне значення у розвитку екологічної культури дошкільників відводиться грі як провідному виду дитячої діяльності. Ця тема важлива і цінна з цілого ряду причин:

- гра збагачує і розвиває особистість, тому вона повинна широко використовуватися у формуванні основ екологічної культури дітей, як і в інших сферах;

- гра приносить радість дитині, тому пізнання природи, спілкування з нею, будуть особливо ефективні;

- гра, в певному сенсі протилежна взаємодії з живою природою: вона передбачає рухову активність дитини, практичні маніпуляції з предметами і іграшками, у той час як увага до природних об'єктів вимагає зосередженості і на першому етапі виключає всяку практичну діяльність. Можливо, тому гра мало представлена в традиційною методикою ознайомлення дітей з природою. А адже використовуючи ігри з правилами (рухливі, дидактичні, словесні), можна добре закріпити у дітей отримані уявлення про природу, вправляти у їх використанні. У розвитку основ екологічної культури також слід використовувати сюжетно-рольові ігри, так як їх складові компоненти (сюжет, ролі, рольові дії і слова, уявна ситуація, іграшки і атрибутика та багато іншого) можна використовувати при ознайомленні дітей з об'єктами живої і неживої природи, їх взаємозв'язком. У процесі розвитку екологічної культури дошкільнят можна включати ігрові навчальні ситуації (ІОС) - спеціально продумані з позицій завдань навчання короткі сюжетно-рольові ігри. Особливо ефективні ігрові ситуації з героями відомих казок, оповідань. При створенні ігрових ситуацій слід спиратися на типова поведінка персонажів, як би продовжуючи їх життя в звичних умовах.

Наприклад:

- Червона Шапочка ходить до бабусі лісом, а це означає, що вона може зустріти в лісі не тільки вовка, але й інших звірів, вона може взагалі нікого не зустріти, вона може що-небудь збирати, знаходити що-небудь цікаве;

- Айболить - доктор, він лікує звірів, але він може лікувати і рослини, робити профілактичні огляди тварин і т.д.

Також особливу увагу слід приділяти такій формі роботи, як безпосередньо освітня діяльність (НОД). Даний вид діяльності буває комплексного, первинно-ознайомлювального, углубляюще-пізнавального та узагальнюючого типу. У дітей формуються узагальнені уявлення про явища природи, розуміння взаємозв'язків у природі.

На первинно-ознайомлювальних заняттях діти набувають відомості про різноманітті конкретних явищ природи. Діти здобуваю важливі розумові навички: вміння аналізувати, порівнювати, виділяти характерні особливості рослин і тварин. Дошкільнята засвоюють систематизовані знання про закономірні явища природи. І це дає значний ефект у розумовому розвитку дітей, зокрема, у розвитку мислення.

Зміст углубляюще-пізнавальних занять спрямоване на виявлення і показ дітям причинного зв'язку між рослинами, тваринами і зовнішнім середовищем, з якої вони нерозривно зв'язані завдяки своїм потребам.

Узагальнюючі заняття проводяться з метою формування узагальнених уявлень про однотипних об'єктах або однорідних явищах природи. Ставиться задача виділити комплекс істотних і характерних ознакою об'єктів. Важливим компонентом узагальнюючих занять є використання наочних опор (натуральних предметів, муляжів, картин тощо).

Комплексний тип занять є важливим для особистісного розвитку старших дошкільників. У занятті на одну тему можуть бути об'єднані різні завдання і різні види діяльності. Комплексні заняття мають свої «сильні» сторони:

1) діти пізнають явища з різних позицій;

2) відбувається часта зміна діяльності;

3) одночасно вирішуються завдання інтелектуального, морального, естетичного, екологічного розвитку дітей.

Екскурсії - один з основних видів занять і особлива форма організації роботи з розвитку екологічної культури у дітей. За своїм змістом, екскурсії можна розділити на два виду:

1. Природознавчі (пізнавальні) екскурсії в парк, ліс, на річку, луг.

2. Ознайомлення з працею дорослих екскурсії в поле, у садок, на город і т.п.

Перевага екскурсій в тому, що вони дозволяють в природній обстановці познайомити дітей з об'єктами і явищами природи. На екскурсіях діти знайомляться з рослинами, тваринами і, одночасно, з умовами їх проживання, а це сприяє утворенню первинних уявлень про взаємозв'язки і взаїмозалежностях в природі. Екскурсії сприяють розвитку спостережливості, виникненню інтересу до природи. Також екскурсії відіграють велику роль в естетичному вихованні дітей, сприяють зміцненню здоров'я дітей і т.д.

Новою формою розвитку екологічної культури у старшому дошкільному віці можна вважати природоохоронні акції, в яких беруть участь співробітники дитячого саду, старші дошкільнята та їх батьки. Акції - це суспільно значущі заходи, спрямовані на збереження об'єктів природи, покращення умов життя людей. Це комплексні заходи, у яких задіяні різні методи роботи. Їх значення в розвитку екологічної культури надзвичайно велика: участь в реальних практичних справах, що виходять за межі життя дитячого садка, впливає не тільки на свідомість дітей, але і на свідомість навколишнього населення.

Використання різних форм і методів у розвитку основ екологічної культури старших дошкільників розвиває інтелект дітей: безперервно розширюється кругозір, розвиваються сенсорика і спостережливість, діти вчаться встановлювати зв'язки залежності, виявляти причини і слідства; отже, процес виховання екологічної культури забезпечує всебічний розвиток особистості дитини.

Можливості дошкільного періоду становлення почав екологічної культури велике, їх реалізація цілком пов'язана з змістом і методами екологічного виховання дітей.

 

Література:

1. Авдєєва М.М., Степанова Р.Б. Життя навколо нас. Екологічне виховання дошкільнят. Ярославль: Академія розвитку, 2003.-112с.

2. Буковська Г.В. Ігри, заняття по формуванню екологічної культури молодших школярів. - М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2002.- 192с.

3. Іванова А.І. Екологічні спостереження та експерименти в дитячому саду. Світ рослин. - М: ТЦ Сфера, 2004.- 240с.

4. Коломина Н.В. Виховання основ екологічної культури в дитячому садку. - М: ТЦ Сфера, 2004.-144с.

5. Молодова Л.П. Ігрові екологічні заняття з дітьми. - М.: ЦГЛ, 2003.-128с.

6. Миколаєва С.М. Любов до природи виховуємо з дитинства. - М.: Мозаїка-Синтез», 2002.-112с.

7. Поваляєва М.А. Розвиток мовлення при ознайомленні з природою. Ростов н\Д: «Фенікс», 2002.-416с.

8. Рижова Н.А. Екологічна освіта в дитячому саду. Витоки. - М: Видавничий Будинок «Карапуз». 2001.-432с.

9. Екологічне виховання дошкільнят: Практичне посібник.\ під ред. Прохорової Л.М. - М.: АРКТИ, 2003.-72с.

10. Екологія і культура./ Під ред. Філіпова Н. - М: Знання, 1986.-231с.

Читайте також: