|
|
Формування елементарних математичних уявлень з допомогою наочності
Введення.
Сучасне суспільство хвилює скільки інтелектуально розвиненим буде наступне покоління, як і на якому етапі, не завдаючи шкоди здоров'ю дитини здійснювати виховно-освітній процес. Роль наочності у формуванні математичних уявлень у дітей дошкільного віку визначається її недостатньою розробленістю на сучасному етапі розвитку людства. Не багатьом педагогам і вихователям вдається правильно включити наочний матеріал в процес навчання, щоб він приносив відчутну користь дітям і розвивав би малюків інтелектуально.
Якщо у процесі формування математичних уявлень у дітей використовувати наочний матеріал, то цим досягається більш високий рівень інтелектуального розвитку. Істотне підвищення рівня розвитку розумових здібностей дитини в результаті виконання спеціальних завдань, що вимагають використання різних видів заступників предметів і різних форм наочних моделей. Якщо врахувати те, що саме наочні моделі є тією формою виділення і позначення відносин, яка найбільш доступна дітям дошкільного віку, то результат засвоєння дитиною певного заданого програмою кола знань і умінь буде успішним.
Метою даної роботи є повне розкриття теми про роль наочності у формуванні математичних уявлень у дітей дошкільного віку.
Для досягнення поставленої мети необхідно розглянути наступні завдання:
1. розглянути питання розвитку розумових здібностей за допомогою наочного матеріалу;
2. показати, як наочний матеріал впливає на формування математичних уявлень у дітей дошкільного віку;
3. показати яким чином досягається більш високий результат оволодіння математичних уявлень у дітей з допомогою наочності;
4. розглянути питання розвитку інтелекту дітей з допомогою наочного моделювання та сюжетно дидактичних ігор;
ФОРМУВАННЯ ЕЛЕМЕНТАРНИХ МАТЕМАТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ З ДОПОМОГОЮ НАОЧНОСТІ
1. Значення навчання математики та його пряма залежність від методів і засобів.
Математичний розвиток дітей дошкільного віку здійснюється як в результаті придбання дитиною знань у повсякденному житті, так і шляхом цілеспрямованого навчання на заняттях з формування елементарних математичних знань. Саме елементарні математичні знання і вміння дітей слід розглядати як головний засіб математичного розвитку.
Р. С. Костюк довів, що в процесі навчання у дітей розвивається здатність точніше і повніше сприймати навколишній світ, виділяти ознаки предметів і явищ, розкривати їхні зв'язки, помічати властивості, інтерпретувати побачене; формуються мислительні дії, прийоми розумової діяльності, створюються внутрішні умови для переходу до нових форм пам'яті, мислення та уяви.
Психологічні експериментальні дослідження і психологічний досвід свідчать про те, що завдяки систематичного навчання дошкільників математиці у них формуються сенсорні, персептивные, розумові, вербальні, мнемічні і ін. компоненти загальних і спеціальних здібностей. У дослідженнях Ст. Ст. Давидова, Л. В. Занкова та ін. доведено, що задатки індивіда перетворюються в конкретні здібності шляхом навчання.
Різниця в рівнях розвитку дітей, як показує досвід, виражається головним чином в тому, якими темпами, з якими успіхами вони оволодівають знаннями, а також з допомогою яких методів і прийомів ці знання отримані.
Навчання може по-різному розвивати дитини в залежності від його змісту і методів. Саме зміст і його структура є гарантами математичного розвитку дитини. У методиці питання "чому вчити?" завжди був і залишається одним з основних питань. Але велика значимість і того "як вчити?".
Численними дослідженнями А.М. Леушиной, Н.А. Менчинской, Костюк Г.С. доведено, що вікові можливості дітей дошкільного віку дозволяють формувати у них наукові, хоча й елементарні, початкові математичні знання. При цьому підкреслюється, що у відповідності з віком дитини необхідно добирати і форми, і спосіб навчання, і засоби навчання.
Всі малюки хочуть вчитися. Вони допитливі та всюди сують свої носи, тягнуться до всього незвичного, нового, радіють вченню, хоча ще толком не знають, що це таке.
Проходить час - і куди що поділося. Погасли очі і все частіше відчувається на обличчі байдужість і нудьга. Що ж сталося? В чому справа? Як зробити, щоб діти були щасливі? Як зберегти в них вогник жадоби знань? Все починається з перших прикростей. Виконання будь-якого завдання вимагає від дитини цілеспрямованих зусиль. Нелегко буває довести до кінця розпочату справу. Ще не сформована пізнавальна активність. Природна дитяча імпульсивність, виявляється, теж буває перешкодою в оволодінні знаннями. Безперечно, праця має бути важким, треба вимагати від дитини постійного напруження сил - тоді можна зрозуміти, відчути радість праці, радість пізнання. Але не можна орієнтувати процес пізнання тільки на подолання труднощів. Зміна стилю спілкування - не боятися бути добрим, ласкавим з дітьми, тверда орієнтація на гру і різноманітність наочного матеріалу допомагає зробити працю педагога радісним і продуктивним.
Виникнення в дітей інтересу до предметів і явищ навколишнього світу прямо залежить від тих знань, якими володіє дитина в тій чи іншій області, а також від тих способів, якими вихователь відкриває для нього «міру його незнання», тобто те нове, що доповнює його знання про предмет.
2. Роль наочності у процесі формування елементарних математичних уявлень у дошкільнят.
У процесі формування елементарних математичних уявлень у дошкільнят педагог використовує різноманітні методи навчання і розумового виховання: практичні, наочні, словесні, ігрові. При виборі способів і прийомів роботи враховується ряд факторів: мета, завдання, зміст формованих математичних уявлень на даному етапі, вікові та індивідуальні особливості дітей, наявність необхідних дидактичних засобів, особисте ставлення вихователя до тих чи інших методів, конкретні умови і т. д. Серед різноманітних факторів, що впливають на вибір того чи іншого методу, визначальними є програмні вимоги. Наочні методи при формуванні елементарних математичних уявлень не є самостійними, вони супроводжують практичним і ігровим методам. Це аж ніяк не применшує їх значення математичної підготовки дітей в дитячому садку. При формуванні елементарних математичних уявлень широко використовуються прийоми, що відносяться до наочних, словесних і практичних методів і застосовуються у тісному взаємозв'язку один з одним.
Виховно-освітня робота в дитячому саду повинна враховувати закономірності розвитку дітей, виходити з вимог дошкільної педагогіки і дидактики. У відповідності з цими вимогами навчання дітей спирається на безпосереднє сприйняття дійсності, що особливо важливо в дошкільному віці. Першоджерелом знань дітей про дійсність є відчуття, чуттєве сприйняття предметів і явищ навколишнього світу. Відчуття дають необхідний матеріал для формування уявлень і понять. Характер цих уявлень, їх точність і повнота залежить від ступеня розвитку у дітей сенсорних процесів.
Пізнання навколишнього світу дошкільниками будується за активної участі різних аналізаторів: зорових, слухових, дотикових, рухових.
К.Д. Ушинський зазначав, що дитина мислить образами, звуками, фарбами і це твердження підкреслює закономірність, що лежить в основі розвитку дітей дошкільного віку.
Різноманітний сенсорний досвід дошкільнята отримують у процесі навчання елементарної математики. Вони стикаються з різними властивостями предметів (колір, форма, величина, кількість), їх просторовим розташуванням. Засвоєння сенсорного досвіду не повинно бути емпіричним. Першорядне значення в навчанні дошкільників математики має наочність. Вона відповідає психологічним особливостям дітей, забезпечує зв'язок між конкретним і абстрактним, створює зовнішню опору внутрішніх дій, скоєних дитиною під час навчання, служить основою для розвитку понятійного мислення.
Найбільшою мірою забезпечити принцип наочності допомагає дидактичний матеріал, що використовується в математиці. Однак найбільш плідною в організації уваги дошкільників, їх розумової активності буде робота з дидактичним матеріалом, що містить пізнавальну завдання; дитина вже при цьому ставиться перед необхідністю вирішувати її самостійно.
Дуже важливо, щоб діяльність щодо сприйняття наочного матеріалу і дії з дидактичним матеріалом збігалися, поєднувалися з діяльністю пізнання. В іншому разі дидактичний матеріал буде марний, а іноді може і відволікати дітей. Це відноситься як до кількості використовуваного матеріалу, так і до того, наскільки повно матеріал виконує свої дидактичні функції.
Кожна дидактична задача повинна знаходити своє конкретне втілення в дидактичному матеріалі, інакше знижується освітня цінність. Але важливо пам'ятати, що невиправдане велика кількість матеріалу ускладнює доцільність дії дитини з ним, створює тільки видимість змістовної діяльності, за якої не рідко варто лише механічне наслідування дій педагога або однолітків.
Особливе значення мають вибір дидактичного матеріалу відповідно до завдань навчання, наявність у ньому пізнавального змісту. Навчальне вплив забезпечує лише такий дидактичний матеріал, в якому чітко виділений розглянутий ознака (величина, кількість, форма, просторове розташування) крім цього дидактичний матеріал повинен відповідати віку дітей, бути барвистим, художньо виконаним, достатньо стійким.
Навчання обследовательским дій має з'єднуватися зі словесним позначенням способів роботи з матеріалом.
Доцільність використання дидактичного матеріалу визначається тим, як сприйняття і дії з ним сприяють оволодінню дітьми знань, заради яких і потрібні засоби наочності.
3. Наочний матеріал. Значення, зміст, вимога, властивості, використання.
3.1. Наочність - один із засобів навчання математики.
В теорії навчання особливе місце відводиться засобам навчання і впливу їх на результат цього процесу.
Під засобами навчання розуміються: сукупності предметів, явищ (В.Є. Гмурман, Ф.Ф. Корольов), знаки (моделі)дії (П.Р. Атутов, І.С. Якиманская), а також слово (Г.С. Касюк, Лурія А.Р., М.Н. Скаткін та ін), які беруть участь безпосередньо в навчально-виховному процесі і які забезпечують засвоєння нових знань і розвиток розумових здібностей. Можна сказати, що засоби навчання - це джерела отримання інформації, як правило, це сукупність моделей самої різної природи. Розрізняють матеріально-предметні (ілюстративні) моделі та ідеальні (уявні) моделі. В свою чергу, матеріально-предметні моделі поділяються на фізичні, предметно-математичні (прямої і не прямої аналогії) і просторово - часові. Серед ідеальних розрізняють образні і логіко-математичні моделі (опис, інтерпретації, аналогії).
Вчені М.А. Данилов, И.Я. Лернер, М.Н. Скаткін під засобами розуміють те, За допомогою чого забезпечується передача інформації - слово, наочність, практична дія».
Навчання математики в дитячому садку ґрунтується на конкретних образах і уявленнях. Ці конкретні уявлення готують фундамент для формування на їх основі математичних понять. Без збагачення чуттєвого пізнавального досвіду неможливо повноцінно володіння математичними знаннями і вміннями.
Зробити навчання наочним - це не тільки створити зорові образи, але включити дитину безпосередньо в практичну діяльність. На заняттях з математики у дитячому садку вихователь залежно від дидактичних завдань використовує різноманітні засоби наочності. Наприклад, навчання рахунку можна запропонувати дітям реальні (м'ячі, ляльки, каштани) або умовні (палички, кружечки, кубики) об'єкти. При цьому предмети можуть бути різними за кольором, формою, величиною. На основі порівняння різних конкретних множин дитина робить висновок про їх кількість, у цьому разі головну роль відіграє зоровий аналізатор.
В інший раз ці ж самі рахункові операції можна виконати, активізуючи слуховий аналізатор: запропонувавши підрахувати кількість ударів, ударів у бубон та ін. Можна вважати, спираючись на тактильні, рухові відчуття.
3.2. Зміст наочного матеріалу
Засобами наочності можуть бути реальні предмети і явища навколишньої дійсності, іграшки, геометричні фігури, картки із зображенням математичних символів - цифр, знаків дій.
У роботі з дітьми використовується різні геометричні фігури, а також картки з цифрами і знаками. Широко використовується словесна наочність - образний опис об'єкта, явища навколишнього світу, художні твори, усну народну творчість та ін.
Характер наочності, його кількість та місце в навчальному процесі залежать від мети і завдань навчання, від рівня засвоєння дітьми знань і умінь від місця і співвідношення конкретного і абстрактного на різних етапах засвоєння знань. Так, при формуванні в дітей початкових уявлень про числі рахунку в якості наочного матеріалу широко використовується різноманітні конкретні множини, при цьому вельми істотно їх різноманітність (безліч предметів, їх зображень, звуків, рухів). Вихователь звертає увагу дітей на те, що безліч складається з окремих елементів, воно може бути поділено на частини (під безліч). Дітям практично діють з безліччю, поступово засвоюють основну властивість множини при наочному порівнянні - кількість.
Наочний матеріал сприяє розумінню дітей того, що будь-множина складається з окремих груп, предметів. Які можуть перебувати в однаковому і не однаковому кількісному співвідношенні, а це готує їх до засвоєння рахунку за допомогою слів - числівників. Одночасно діти навчаються розкладати предмети правою рукою з ліва на право.
Поступово, опановуючи рахунком множин, що складаються з різних предметів, діти починають розуміти, що число не залежить ні від розміру предметів, ні від характеру їх розміщення. Вправляти в наочному кількісному порівнянні множин, діти на практиці усвідомлюють співвідношення між суміжними числами (4<5, а 5>4), і вчаться встановлювати рівність. На наступному етапі навчання конкретні безлічі замінюються «Числовими фігурами», «Число " драбинкою» та ін.
В якості наочного матеріалу використовуються сюжетні картинки, малюнки. Так, розглядання художніх картин дає можливість усвідомити, виділити, уточнити часові та просторові відносини, характерні особливості величини, форми оточуючих предметів.
В кінці третього - на початку четвертого життя дитина здатна сприймати безлічі, представлені за допомогою символів, знаків (квадрати, кружечки і ін). Використання знаків (символічної наочності) дає можливість виділяти суттєві ознаки, зв'язки і відносини у певній чуттєво-наочній формі.
Використовуються посібники - аплікації (таблиця зі змінними деталями, які закріплюються на вертикальній або похилій площині, наприклад з допомогою магнітиків). Ця форма наочності дає дітям можливість брати активну участь у виготовленні аплікацій, робить навчальні заняття більш цікавими і продуктивними. Посібники - аплікації динамічні, дають можливість варіювати, урізноманітнити моделі.
До наочності відносяться і технічні засоби навчання. Використання технічних засобів дає можливість повніше реалізувати можливості вихователя, чи використовувати готові изографические або друковані матеріали. Вихователі можуть самі виготовляти наочний матеріал, а також залучати до цього дітей (особливо при виготовленні наочного роздаткового матеріалу). Часто в якості лічильного матеріалу використовується природний (каштани, жолуді, камінчики).
3.3. Вимоги до наочного матеріалу.
Наочний матеріал повинен відповідати певним вимогам:
- предмети для рахунку і їх зображення повинні бути відомі дітям, вони беруться з навколишнього життя;
- щоб навчити дітей порівнювати кількості в різних сукупностях, необхідно урізноманітнити дидактичний матеріал, який можна було б сприймати різними органами чуття (слух, візуально, на дотик);
- наочний матеріал повинен бути динамічним і в достатній
кількості; відповідати гігієнічним, педагогічним і естетичним
вимогам.
Особливі вимоги пред'являються за методикою використання наочного матеріалу. При підготовці до заняття вихователь ретельно продумує, коли (в якій частині заняття), в якій діяльності і як буде використано цей наочний матеріал. Необхідно правильно дозувати наочний матеріал. Негативно позначається на результатах навчання, як недостатнє його використання, так і надлишки.
Наочність не повинна використовуватися тільки для активізації уваги. Це занадто вузька мета. Необхідно глибше аналізувати дидактичні задачі і їх підбирати відповідно наочний матеріал.
Так, якщо діти отримують початкові уявлення про ті чи інші властивості, ознаки об'єкта, можна обмежитися невеликою кількістю засобів. У молодшій групі ознайомлюють дітей з тим, що множина складається з окремих елементів, вихователь демонструє безліч кілець на підносі.
При ознайомленні дітей, наприклад, з новою геометричною фігурою - трикутником - вихователь демонструє різні за кольором величині і формі трикутників (рівносторонні, різносторонні, рівнобедрені, прямокутні). Без такого розмаїття неможливо виділити істотні ознаки фігури - кількість сторін і кутів, неможливо узагальнити, абстрагуватися. Для того, щоб показати дітям різні зв'язки, відносини, необхідно поєднувати кілька видів і форм наочності. Наприклад, при вивченні кількісного складу числа з одиниць використовуються різні іграшки, геометричні фігури, таблиці та інші види наочності на одному занятті.
3.4.Способи використання наочності.
Способи використання наочності в навчальному процесі різні-демонстраційний, ілюстративний і дієвий. Демонстраційний спосіб (використання наочності) характеризується тим, що спочатку вихователь показує, наприклад геометричну фігуру, а потім разом з дітьми обстежує її. Ілюстративний спосіб передбачає використання наочного матеріалу для ілюстрації, конкретизації інформації вихователем. Наприклад, при ознайомленні з поділом цілого на частини вихователь підводить дітей до необхідності цього процесу, а потім практично виконує ділення. Для дієвого способу використання наочного матеріалу характерна зв'язок слова вихователя з дією. Прикладами цього може бути навчання дітей безпосереднього порівняння множин шляхом накладання і прикладання або навчання дітей вимірювання, коли вихователь розповідає і показує, як треба вимірювати. Дуже важливо продумувати місце і порядок розміщення матеріалу. Демонстративний матеріал розміщується в зручному для користування місці, в певній послідовності. Після використання наочного матеріалу його необхідно прибрати, щоб увагу дітей не відволікалася.
Бібліографія.
1 .Давидов Ст. Ст. Теорія розвивального навчання. - М, 1996.
2. Щербакова О.І. Методика навчання математики в дитячому садку. - М, 2000
3. Воліна В.В. Свято числа. - М, 1996.
4. Люблінська А.А. Дитяча психологія. - М., 1971.
5. Формування елементарних математичних уявлень у дошкільнят./ Під. ред. А.А. Столяра. - М, 1988.
6. Пілюгіна Ц.Р. Розвиток сприймання в ранньому і дошкільному дитинстві. - М, 1996.
7. Непомняща Н.І. Психологічний аналіз навчання дітей 3-7 років. - М., 1983.
8. Тарунтаева Т.В. Розвиток елементарних математичних уявлень у дошкільнят. - М., 1980.
9. Данилова В.В.; Рихтерман Т.Д., Михайлова З.О. та ін Навчання математики в дитячому садку - М, 1997.
10. Єрофєєва Т.І. та ін, Математика для дошкільнят. - М., 1994.
11. Фідлер М. Математика вже в дитячому саду. - М., 1981.
12. Карнєєва Г.А. Роль предметних дій у формуванні поняття числа у дошкільнят // питан. психології.-1998. - №2.
14. Леушина А.М. Формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку. -М., 1974.
15. Петровський В.А., Кларина Л.М., Смывина Л.А., Стрєлкова Л.П. Побудова розвиваючої середовища у дошкільній установі. - М.,1992.
Читайте також: