-Ой, хлопці, що тут сталося, так тихо, куди всі поділися? Ні кого не видно?
-Ні, - відповідають діти.
А знаєте, хлопці, ми з вами зараз пошукаємо нашу казку.
Раз - два - три - чотири - п'ять,
Будемо казку ми шукати!
А для того щоб нам знайти нашу казку, я пропоную вам відгадати загадки.
Відгадай ті - ка, хлопці,
Про кого моя загадка?
У неї чотири лапки,
А на лапках - цап - царапки,
Полосата наша крихта
Ну, звичайно це...
- Діти: (кішка)
Це маленька крихта
Рада навіть хлібній крихті,
Тому що до темна,
У нірці ховається вона.
- Діти: (мишка)
З господарем дружить,
Будинок вартує,
Живе під ґаночком,
А хвіст колечком.
- Діти: (собачка)
З якої казки ці персонажі, хто знає?
Діти називають казки.
А кого ж ще немає, яких героїв казки ми не знайшли? Так звичайно діда з бабою. Де ж вони? Та ось вони наші дід з бабою. А де ж їхня онука? І внучка ось вона. А тепер ми можемо з вами сказати яка це казка? Правильно це «Ріпка». А де ж ріпка? Дітлахи подивися ті, а ріпку кіт Василь сховав і віддавати нам її не хоче.
А знаєте чому?
Він хоче щоб ми з ним пограли.
Вихователь підходить і бере кота, читаючи потешку:
Як у нашого кота
Шубка дуже хороша
Як у котика вуса
Дивовижної краси,
Очі сміливі
Зубки білі.
Вихователь звертається до кота: «Кіт Василь сідай в гурток, і ми з тобою пограємо», а ми дітлахи уявимо що ми маленькі мишки.
Проводиться гра «Кіт і миші» - 2 рази
Вихователь, ось як гарно пограли кіт Васька нам ріпку віддав, але що то засумували наші казкові герої, що сталося? Що? Так вони хочуть щоб ми показали про них казку, покажемо?
Тихо, тихо дітки
Ви послухайте про ріпку
Казка може і мала,
Але про важливі справи,
Починається як треба:
Жили були дід та баба,
Внучка, Жучка, кішка Мурка,
А в підвалі - миша - шкряботушка,
Поруч діда город,
Далі казочка піде...
Діти разом з вихователем показують казку (пальчиковий театр).
По закінченні казки чутний гудок паровоза.
Вихователь - ну що хлопці, а нам пора повертатися в дитячий сад. А щоб наші герої не нудьгували ми візьмемо їх з собою. Сідаємо всі з вагончиків і вирушаємо в дорогу.