«Практичний аспект виховання лідера в ДНЗ»

У психолого-педагогічній літературі лідер визначається як высокоавторитетная особистість, за якою група визнає право приймати відповідальні рішення в значущих для неї ситуаціях; особистість, реально відіграє центральну роль в організації спільної діяльності та в реалізації взаємовідносин в групі.

Питаннями дитячого лідерства присвячені багато робіт, де дається обгрунтування ключових характеристик дитини лідера. Наприклад, В. Р. Маралів і Ст. А. Ситаров вважають, що діти-лідери володіють високою соціальною активністю, яка проявляється через соціальну ініціативу і старанність. У цій же роботі виявлено зв'язок соціальної активності і мислення (більшою мірою простежується у дівчаток, ніж у хлопчиків) [2].

М.І. Лісіна та Р.К. Терещук доводять, що в основі лідерства лежить здатність адекватно задовольняти комунікативні потреби однолітків.

Спостереження за дітьми нашої групи показують неоднозначність дитячих взаємин. Одні діти вже в 4-5 років стають більш популярними для більшості однолітків, інші ж не користуються цією популярністю, або залишаються непоміченими. Отриманий досвід при контакті з однолітками стає тим фундаментом, на якому надбудовується подальший соціальний і моральний розвиток дитини. Тому положення дитини в групі однолітків має важливе значення. У групі можна помітити, що до одноліткам, винахідливі в іграх, дошкільнята ставляться з симпатією і прагнуть до них, інших - цураються, незважаючи на наявність у нього такої ж якості. Одним прощається запальність, наполегливість і навіть авторитарність, іншим же це не дозволяється. У одних однолітки цінують їх організаторські здібності, у інших якості цього не помічають.

Педагогічний досвід показує, що виділяється група особистісних якостей лідера, затребувана дитячим колективом: товариськість, чуйність, доброта, справедливість, доброзичливість. Лідерські якості можна розвинути в різних видах діяльності: ігрова (сюжетно-рольові, рухливі, дидактичні, ігри-змагання на прогулянках), трудова, пізнавальна. Дитяча діяльність є умовою фіксації лідерських якостей: організаторські здібності, відповідальність, успішність у пізнавальній діяльності, наполегливість, вміння домовлятися, бажання скрізь бути першим, вміння встановлювати правила гри.

Характерними рисами можна позначити самостійність, допитливість, активність, рухливість, впевненість, рішучість, сміливість, емоційність, невдоволення своїми невдачами.

Діти-лідери користуються повагою не тільки серед однолітків, але і педагогів.

Лідери мають потребу в спілкуванні і визнання, які прагнуть задовольнити. Вони відрізняються високою ініціативністю, багатством і різноманітністю впливів на партнера. товариськістю. Щоб завоювати позитивне ставлення серед однолітків дитині недостатньо володіння деякими тільки якостями. Розвиток групи, вимагає великий набір особистісних характеристик для опису її лідера.

Для розвитку лідерських якостей необхідно:

- підтримувати кожен, навіть найменший успіх дитини;

- хвалити за конкретну справу, вчинок, дія;

- хвалити публічно, а критикувати без сторонніх;

- ускладнювати діяльність тоді, коли успішно виконані попередні завдання;

- створювати ситуації успіху, але так, щоб дитина був упевнений, успіхом зобов'язаний самому собі, а не з подачі дорослого;

- при похвалі використати такі вислови: «Ти все правильно робиш!», «Я знаю, що у тебе все вийде!», «Молодець! Як у тебе все добре виходить!».

- вірити в дитину. Дитина не повинна бачити і відчувати страх і сумніви дорослого, так як тільки оптимізм і віра з боку батьків і педагогів породжують у дітей почуття захищеності, підвищують самооцінку, вселяють впевненість у своїх здібностях;

- види діяльності потрібно підбирати таким чином, щоб кожна дитина могла б реалізувати своє домагання на визнання;

- виховувати наполегливість у виконанні завдань до кінця, повсякденно розвивати у дітей навички спілкування;

- повсякденно розвивати у дітей навички спілкування [1].

Використана література:

1. Ємельянова, М. Н. Погляд педагогів на розвиток лідерського потенціалу. / М. Н. Ємельянова // Управління дошкільним освітнім закладом. - 2009 № 7 С. 112-123.
2. 107. Маралів, В.Г., Ситаров Ф.О. Формування основ соціальної активності особистості в дитячому віці / В.Г.Маралов, Ф.А.Ситаров. - М.: Прометей, 1990. - 219 с.

Читайте також: