Розвиток мовлення дітей раннього віку за допомогою дидактичної гри

Освічена людина на питання про те, що таке дитинство, відповість, що дитинство - це період посиленого розвитку, виховання і навчання.

Педагоги і психологи прийшли до висновку про необхідність вибору методів, форм навчання , найбільш наближених до природної дитячої діяльності, грі.

Гра, будучи простим і близьким людині способом пізнання навколишньої дійсності, повинна бути найбільш природним і доступним шляхом до оволодіння тими чи іншими знаннями, вміннями, навичками. Існуюча ж необхідність у раціональному побудові, організації та застосування її в процесі навчання і виховання молодших дошкільнят вимагає більш ретельного і детального її вивчення.

Дитинство без гри і поза грою ненормально. Позбавлення дитини ігрової практики - це позбавлення його головного джерела розвитку: імпульсів творчості, ознак і прикмет соціальної практики, багатства і мікроклімату колективних відносин, активізації процесу пізнання світу. Для дітей гра - це продовження життя, де вигадка - межа правди.

Завдяки їй дитина вчитися мислити про реальні речі і реальних діях.

Вчитися граючи! Ця ідея захоплювала багатьох педагогів і вихователів. Щоб маленькі діти оволоділи необхідними рухами, різноманітними вміннями й навичками, їх цьому треба вчити.

Для навчання через гру та створені дидактичні ігри. Головна їх особливість полягає в тому, що завдання дитині пропонується в ігровій формі. Діти граються, не підозрюючи, що освоюють якісь знання, оволодівають навичками дій з певними предметами, навчаються культурі спілкування один з одним. Будь-яка дидактична гра містить пізнавальну і виховну ігрові складові, ігрові дії, ігрові та організаційні відносини.

Цінність раннього навчального впливу давно помічена людьми; їм створені дитячі пісеньки, потішки, іграшки та ігри, які забавляють і вчать маленьку дитину. Наприклад, така випробувана століттями потешка, як «Ладушки, ладушки», змушує малюка прислухатися до того, що говорить дорослий, стежити за його діями, наслідувати їм (плескати в долоні, піднімати руки, опускати їх на голову).

Народна мудрість створила дидактичну гру, яка є для маленької дитини найбільш підходящою формою навчання.

Навчальне вплив необхідно, як у сім'ї, так і в дошкільних освітніх закладах, де воно набуває особливо важливе значення.

Дидактичні ігри розглядаються в дошкільній педагогіці як метод навчання дітей сюжетно-рольовим іграм: взяти на себе певну роль, виконати правила гри, розгорнути її сюжет. Наприклад, у дидактичній грі

«Покладемо ляльку спати» вихователь вчить дітей молодшої групи послідовності дій у процесі роздягання ляльки - акуратно складати одяг на стоїть поруч стілець, дбайливо ставитися до ляльки, укладаючи її спати, співати колискову пісню. Згідно з правилами гри, діти повинні відібрати з лежачих на столі предметів тільки ті, які потрібні для сну. На прохання вихователя малюки по черзі беруть потрібні для сну предмети і кладуть їх у спальню, заздалегідь приготовлену для ляльки в ігровому куточку. Так з'являються ліжко, стільчик, постільні приналежності, нічна сорочка або піжама. Таких ігор у молодших групах проводиться декілька: «День народження ляльки Каті», «Одягнемо Катю на прогулянку», «Катя обідає», «Купання Каті». Ігри з лялькою є ефективним методом навчання дітей самостійним творчим сюжетно - рольовим іграм.

Таким чином, можна зробити висновок - формування дидактичної гри у дітей раннього віку відбувається поступово, при цьому враховуються правильна організація дітей з урахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей.

В дошкільній педагогіці все дидактичні ігри можна розділити на три

основні види: ігри з предметами (іграшками, природним матеріалом), настільно-друковані та словесні ігри.

Гра, що використовується для навчання, повинна містити насамперед навчальну, дидактичну задачу. Граючи, діти вирішують це завдання в цікавій формі, яка досягається певними ігровими діями. На першому етапі роботи можна виділити слова: собака, кішка, очі, вуха, хвіст, великий, маленький; на другому: півник, курочка, курча, іди, йде, прийшов, приніс; на третьому: собака, кішка, козлик, будинок, йде, прийшов, мисочка; на четвертому: собака, кішка, козлик, м'яч, коляска, покатай, немає.

На першому етапі роботи з лялькою слід виділити такі слова: туфлі, шапочка, бант, плаття, знімай, лягай спати; на другому: сорочка, штанці, черевики, устань, сядь, одягни; на третьому: стіл, стілець, тарілка, сядь (сідай), серветка, їж, дякую: на четвертому: суп, каша, хліб; на п'ятому: чашка, кисіль, пий і багато іншого.

Обов'язковим компонентом гри є і її правила, завдяки яким педагог у ході гри керує поведінкою дітей, виховно - освітнім процесом.

Хотілося б запропонувати кілька видів дидактичних ігор використовуваних у роботі з дітьми першої молодшої групи дитячого саду:

Дидактична гра «Чудесний мішечок».

Мета: Вчити дітей впізнавати предмети за характерними ознаками.

У непрозорий мішечок кладуть предмети різної форми, розміру, фактури (іграшки, геометричні фігури і тіла, пластмасові літери та цифри і ін). Дитині пропонують на дотик, не дивлячись у мішечок, знайти потрібний предмет.

 «Впізнай фігуру»

Мета: Закріплення уявлень про геометричні фігури, розвиток дрібної моторики рук.

На столі розкладають геометричні фігури, однакові з тими, які лежать в мішечку. Педагог показує будь-яку фігуру і просить дитину дістати з мішечка таку ж.

«Знайти предмет зазначеної форми»

Мета: Вчити візуально обстежити, дізнаватися і правильно називати площинні геометричні фігури.

Дитині пропонують назвати моделі геометричних фігур, а потім знайти картинки із зображенням предметів, за формою схожі на коло (квадрат, овал, трикутник, прямокутник, ромб).

«Яка фігура зайва?»

Мета: Розвивати вміння порівнювати геометричні фігури, між собою виявляти фігуру відмінну від інших.

Дитині пропонують різні набори з чотирьох геометричних фігур. Наприклад: три чотирикутника і один трикутник, три овалу і одне коло і ін. Потрібно визначити зайву фігуру, пояснити принцип виключення і принцип угруповання.

Варіанти:

- групувати за формою реальні предмети по 2-3 зразків, пояснювати принцип угруповання.

«Найдовша, найкоротша»

Мета: Виявляти вміння розрізняти поняття, які позначають ознаки величини предмета, використовуючи слова "довгий" "короткий".

Розкласти різнокольорові стрічки різної довжини від короткого до найдовшою. Назвати стрічки по довжині: яка найдовша, яка найкоротша, довше, коротше, орієнтуючись на колір.

Варіанти:

- порівняти стрічки за кількома ознаками (довжина і ширина, ширина і колір та ін). Наприклад: «зелена стрічка сама довга і вузька, а червона стрічка коротка і широка».

«Якого кольору предмет?»

Мета: Закріплення назв основних кольорів. Вчити дітей виділяти кольору.

Для гри необхідно мати картки із зображенням контурів предметів і кольорові картки. Дитині пропонують під картку з зображенням контуру предмета підкласти картку необхідного кольору. Наприклад, під картку з зображенням помідора - червону картку, огірка - зелену, сливи - синю, лимона - жовту і т. д.

Варіанти:

- вибрати предмет за кольоровим зразком: педагог показує картку з зображенням предмета будь-якого кольору (червоні рукавиці, сині шкарпетки та ін), діти повинні показати картки із зображенням відтінків цього кольору.

«Якого кольору не стало?»

Мета: Розвивати зорову увагу, пам'ять.

Дітям показують кілька прапорців різного кольору. Діти називають кольори, а потім закривають очі. Педагог прибирає один із прапорців. Визначити, якого кольору не стало.

 Література

1. Бубнова А.Х. «Розвиток мовлення». - М,2006.-256с. (Абетка дошкільного виховання)

2. Бондаренко А.К.Дидактические ігри в дитячому садку.- М.: Просвещение,1991.-160с.

3. Богуславська З.М Смирнова Е.О. Розвиваючі ігри для дітей молодшого дошкільного віку.- М.: Просвещение,1991-207с.

Читайте також: