|
|
Конспект безпосередній освітньої діяльності в середній групі на тему:
«Маленький паровозик»
Завдання:
- Допомогти дітям зрозуміти художній образ зображення паровозика, звертаючи увагу на засоби виразності.
- Розвивати мовленнєвий творчість і виразність.
- Виховувати дружні стосунки, шанобливе ставлення до оточуючих.
- Збагачувати дитячо-батьківські відносини.
Попередня робота.
Читання дитячих віршів про поїздах.
Зустріч з батьками-залізничниками.
Малювання паровозика з вагонами.
Рухливі ігри.
Хід заняття
Вихователь. Хлопці подивіться, до нас у гості прийшла мама Олесі А. Ольга Геннадіївна. Вона принесла нам історію про маленький паровозик. Я пропоную вам послухати цю історію.
Мама Олесі читає «Казку про маленький паровозик» Марії Шкуриной.
Жив-був маленький Паровозик. Він жив зі своєю мамою на станції біля лісу. Там же жили і великі паровози, які цілий день гуділи, пихкали, урчали, везучи вантажі і людей по різних напрямках. Загалом, кожен займався своєю справою. Тільки у Паровозика не було своєї справи. А адже він так хотів допомагати іншим, бути чимось корисним.
- Малий ще, відійди в сторону, а то задавлю, - сказав великий червоний паротяг, коли Паровозик запропонував йому допомогу у перевезенні вугілля.
- Не по тобі робота, іди пограйся, - прогудів новий електровоз, тягнучи склад, навантажений деревиною.
- Ні, синку, борошно я сама одвезу, - відповіла мама-паровоз на його прохання.
Паровозику було жахливо сумно. Хіба цікаво цілими днями грати і кататися по рейках туди-сюди, через ліс до озера, а потім назад?! Але дорослі паровози ніяк не хотіли погоджуватися на його допомогу, і маленькому Паровозику не залишалося нічого, як тільки мріяти про те, що в один прекрасний день він теж принесе користь.
Як-то раз сумний маленький паровозик котився по рейках через ліс. Раптом він почув, що хтось жалібно плаче. Паровозик зупинився і озирнувся навколо. Під кущем він помітив маленького зайченя, вушка якого тремтять при кожному схлипі.
- Зайченя, чому ти плачеш? - запитав Паровозик.
- Я плачу тому, що не можу піти на велику галявину на свято.
- А чому ти не можеш туди піти?
- Я маленький, а це далеко. Та й боюся заблукати, та ще раптом вовк вискочить з-за куща.
- Я можу тобі допомогти! - зрадів Паровозик.
- Як?
- Я можу відвезти тебе на велику галявину. Стрибай в один з трьох моїх вагончиків і поїхали!
Радісний Зайченя застрибнув у вагончик, і щасливий Паровозик поїхав по рейках. Але не встигли вони проїхати і ста метрів, як помітили двох білченят з повними кошиками горіхів.
- Напевно, вони теж зібралися на свято, - промовив Зайченя.
- Білченята, ви на велику галявину? Залазьте в вагончики, ми довеземо вас! - крикнув Паровозик.
Білченята дуже зраділи тому, що їм не доведеться самим тягнути навантажені кошика до великої галявини, і, радісно помахуючи своїми пухнастими хвостами, сіли в вагончик поруч з Зайченям. На сусідній галявині Паровозик зустрів і двох ежат, їх колючки були густо утикані стиглими соковитими яблуками. Вони, звичайно, теж поспішали на свято і несли частування. На болітце в вагончик заскочили троє балакучі жабенят. Вони голосно розмовляли і сміялися всю дорогу до великої галявини, від цього на душі у Паровозика ставало світло і добре.
Коли Паровозик зі своїми пасажирами прибув на велику галявину, там вже зібралася майже вся лісова братія. Навіть вовк і лисиця прийшли, пообіцявши нікого не ображати. Дехто з тварин приніс з собою частування. Так ведмедиця принесла велику бочку меду, а хом'яки - мішок з соняшниковим насінням. Всі зраділи появі маленького Паровозика і його друзів. Свято на великій галявині розпочався.
Звірі ласували смачними лісовими делікатесами, грали в ігри, співали і танцювали під гармошку, на якій завзято грав дядечко Борсук. Паровозик дивився на своїх нових друзів і радів.
Коли сіло сонце, і на небі з'явилася луна, звірі, задоволені святом, відправилися по своїх лісових будиночків. Паровозик запропонував відвезти всіх. Звичайно, всі звірі не могли вміститися в маленьких вагончиках, тому було вирішено, що Паровозик забере з собою самих маленьких і втомлених.
Коли захеканий, але щасливий Паровозик нарешті добрався додому, на станцію, він побачив свою схвильовану і трохи розсерджену маму.
- Де ти був? Я чекала тебе, шукала, не знала, що й подумати! - запитала вона.
- Мамочко, прости, що я не попередив, але сьогодні я приніс велику користь і знайшов багато друзів, - відповів їй маленький Паровозик і відразу ж заснув. Так він втомився.
Вранці Паровозик розповів все мамі, і вона, звичайно ж, перестала на нього сердитися.
З тих пір маленький паровозик частенько навідував своїх лісових друзів, і з задоволенням допомагав їм, коли траплялася така можливість.
Вихователь. Сподобалася казка? (діти відповідають)
- Як автор описує маленький паровозик?
- Чому паровозик був сумний?
- Що допомогло паровозику стати щасливим?
Я пропоную вам інсценувати фрагмент казки, нехай Максим буде у нас маленьким паровозиком, Олеся - зайчиком, Діма і Даша - білченята, Артем і Тимофій - ежата, Сашко, Кирило і Аня жабенята. (дітям роздаються маски для театралізації).
Мама читає фрагмент казки зі слів
«Як-то раз сумний маленький паровозик...
Коли Паровозик зі своїми пасажирами прибув...»
Діти інсценують зустріч паровозика зі звірятами.
Вихователь . Як гарно у вас вийшло показати казку, молодці! Ви заслужили нагороду, і я пропоную познайомитися з ще одним маленьким паровозиком. Це герой мультфільму «Паровозик із Ромашкова». (Діти дивляться мультфільм.)
Вихователь . Що ви сьогодні дізналися про маленьких паровозиках? (Діти відповідають.)
Використана література.
Читайте також: