«Успішна адаптація дітей до умов дитячого садка - як чинник емоційного благополуччя»

Мета. Сприяти успішній адаптації дітей до нових умов життя в дитячому саду, розвивати емоційну сферу в різних видах діяльності.

Завдання.

1. Формувати почуття впевненості в навколишньому.

2. Розвивати комунікативні навички.

3. Сприяти розвитку позитивного емоційного фону.

Садівник, збираючись пересадити дерево, готує ділянку, дбайливо обкопує його, намагаючись не пошкодити кореневу систему, пересаджує разом із землею. Незважаючи на всі його зусилля, дерево на новому місці хворіє, поки не приживеться.

Адаптація (у перекладі з латинського - прикладання, пристосування) одне з ключових понять, що вживаються сьогодні в психології. Воно передбачає психічне здоров'я особистості, тобто гармонію з самим собою і навколишнім світом.

Адаптаційний період один з найскладніших у житті дитини . Малюка приводять в дитячий сад і залишають у новій для нього обстановці. Ламається звичний стереотип життя: розлука з батьками, перебування серед 20 однолітків породжує почуття тривоги, невпевненості, незахищеності, почуття покинутості, покинутості. Дитини лякає раптовість зміни, що відбувається, невідомість тримає в нервовому напруженні, згідно з батьками несподівано перервано.

Будь-яка дитина навіть самий психологічно благополучна, потрапляючи в нові умови (дитячий садок) відчуває стрес. На його тлі відбувається процес адаптації, дитина пристосовується до нових умов існування. Йому на допомогу приходять механізми компенсації, і у кожного вони свої власні, в залежності від природних задатків і характеру дитини. Тривожні діти з низькою самооцінкою, які проходили весь свій «робочий» день паинькой, стають нестерпними будинку, третируючи батьків примхами та непослухом. Інші ж вважають за краще зганяти глибинні почуття покинутості та самотності (так, так, саме ці «дорослі» почуття дитячі психологи фіксують у дошкільнят - К.С. Виготський, Д.Б. Ельконін та ін) на тих, хто слабший.

Коли ж починається адаптація? Адаптація виникає в момент стресовій ситуації. Поки що немає стресу, у людини не виникає адаптаційної потреби - потреби біологічного рівня, до якого належать потреби в їжі, теплі і т.д. З біологічного рівня ця потреба поширюється на соціальний рівень і відбивається у здатності людини спілкуватися, вирішувати конфліктні ситуації, що в кінцевому підсумку є одним з визначальних факторів соціалізації особистості.

Дитячий садок - перший крок на шляху соціалізації - чи легко вона дається? Вивчення відхилень у міжособистісних стосунках на самих перших етапах становлення особистості являється актуальним і важливим, насамперед тому, що конфлікт у відносинах дитини з однолітками може виступити в якості серйозної загрози для особистісного розвитку. Небезпека полягає в тому, що з'явилися у дитини негативні якості у зв'язку з особливістю дошкільного віку, визначають, все подальше формування особистості і можуть виявитися в новому шкільному колективі, і навіть в подальшій діяльності, перешкоджаючи розвитку повноцінних відносин з оточуючими людьми, власним світовідчуттям.

Аналіз літератури дозволив визначити визначальну роль деяких особистісних параметрів, що характеризують маленької дитини і впливають на адаптаційний процес. В якості визначального можна виділити такі характеристики особистості дитини як: емоційний фон, активність та спрямованість поведінки. При цьому дуже важливим виявляється сила, виразність і спрямованість емоційних і поведінкових реакцій.

Таким чином, можна розглядати емоційний фон, як основу появи у дитини орієнтовно - пошукової активності, що дозволяє адаптуватися до нових умов існування (новий дорослий, перехід із звичного середовища в незнайому, нова система відносин, поява нових, незвичних партнерів по спілкуванню, іт.д.).

Одна з основних завдань адаптаційного періоду - формування почуття впевненості в навколишньому.

Критерії успішної адаптації:

1. Внутрішній комфорт (емоційна задоволеність);

2. Зовнішня адекватність поведінки (легко і точно виконувати різні вимоги).

У дошкільному віці провідним видом діяльності з точки зору Д.Б. Ельконіна, є гра. «Гра соціальна за своїм змістом, за своєю природою, за своїм походженням, тобто виникає з умов життя дитини в суспільстві»

Принципи організації та проведення ігрової терапії в період адаптації:

А) беззастережна симпатія до дитини;

Б) мінімальну кількість обмежень;

В) активність самої дитини;

Г) добровільність участі в грі;

Д) безпосередню участь в грі дорослого, який своїми діями, емоційним спілкуванням з дітьми, залучає їх в ігрову діяльність.

Е) надавати дитині можливість виявити і виразити себе, свій погляд на світ.

В курсі ігротерапії виділяються три етапи роботи:

I етап - (ознайомлювальний) - 2 заняття

II етап - основний - формуючий) - 7 занять

III етап (заключний) - 2 заняття

У процесі ігрової терапії використовуються різноманітні ігрові прийоми, які розважають дітей, перевіряють уміння запобігати конфліктні ситуації, сприяють взаєморозумінню, рефлексії та контролю своєї поведінки, також спрямовані на вдосконалення операціонально боку ігрової діяльності, на усвідомлення дітьми свого місця в групі однолітків. Дітям пропонується великий вибір сюжетно - рольових ігор, ігор - драматизаций, ігор знімають бар'єри в спілкуванні, ігри спрямовані на розвиток здатності управляти своїм емоційним станом (етюди, міміка, пантоміміка). Багато ігри є полуфункциональными, тобто при їх застосуванні можна вирішувати найрізноманітніші завдання. Причому одна і також гра для однієї дитини може бути засобом підвищення самооцінки, для іншого тонізуючий ефект, для третього бути уроком колективних відносин.

Адаптація дітей до дитячого саду завжди була і залишається найбільш складним періодом як для дитини і його батьків, так і для педагогів. Облік специфіки адаптаційного періоду допоможе знайти не тільки правильний підхід до дитини, але і закласти передумови для його успішної соціалізації в новому колективі.

Читайте також: