|
Особливості емоційної сфери дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мови III рівня
Сучасний етап розвитку суспільства висуває особливі вимоги до змісту дошкільної освіти. Організація навчально-виховного процесу повинна сприяти вирішенню проблем виховання соціально активної та творчої особистості, особливо якщо мова йде про дошкольниках з особливими освітніми потребами. Посилення уваги до виховання дошкільнят орієнтує спрямованість освітньої роботи не тільки і не стільки на набуття ними знань, умінь і навичок, скільки на їх особистісний розвиток, формування і активізацію навичок спілкування і взаємодії, тобто на соціалізацію.
На думку Н. Е. Веракси, Т. З. Комарової, М. А. Васильєвої [2]в даний час контингент вихованців масових дошкільних установ складають діти з нормальним ходом психічного розвитку, так і з різними варіантами психічного дизонгогенеза, тому необхідно переосмислення усталеної практики навчання і виховання дошкільнят та визначення найбільш оптимальних шляхів у здійсненні індивідуально зорієнтованої психолого-педагогічної допомоги дітям з обмеженими можливостями здоров'я з урахуванням особливостей їх психофізичного розвитку та індивідуальних можливостей.
Аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з проблеми розвитку емоційної сфери дітей із ЗНМ III рівня, дозволив нам з'ясувати, що розвиток емоцій і мови знаходяться в прямій залежності один від одного. Поява в дитини нових емоцій визначається розвитком у нього нових способів і потреб у спілкуванні. Освоєння дітьми словника емоційної лексики здійснюється у нерозривній єдності з розвитком уявлень про емоціях і емоційної експресії.
Дослідження проводилося на базі МКДОУ «Дитячий садок № 26 компенсуючого виду» міста Орла. У дослідженні брали участь 8 дітей старшої логопедичної групи з діагнозом ЗНМ III рівня.
На першому етапі дослідження було організовано анкетування педагогів, які працюють з дітьми старшого дошкільного віку з ОНР III рівня.
Анкетування педагогів дозволило з'ясувати, що емоційний розвиток дитини відбувається поступово, в спілкуванні з оточуючими людьми і в процесі різних видів діяльності, насамперед гри.
Ми з'ясували, що емоційне життя старшого дошкільника із ЗНМ формують взаємовідносини з вихователем, відносини в сім'ї з батьками, стосунки з дітьми і положення в колективі.
Було зазначено, що роботу з розвитку емоційної сфери дітей організовує психолог, а педагоги жодної спеціальної роботи не проводять. У теж час, психолог працює за рекомендаціями ПМПК тільки з частиною дітей, інші діти заняття психолога не відвідують.
Тому нам було важливо підібрати таку діагностичну методику, яка, з одного боку, давала уявлення педагога про особливості розвитку емоційної сфери дітей із ЗНМ, а з іншого боку, не забирала б у вихователя (логопеда) багато часу. Така методика дозволить у короткий термін отримати конкретні результати і, в разі необхідності, педагог зможе своєчасно звернутися за консультацією та необхідною допомогою до психолога.
При організації дослідження ми спиралися на роботу В.М. Мінаєвої «Розвиток емоцій дошкільнят. Заняття. Ігри».
Весь діагностичний матеріал був об'єднаний в п'ять блоків, спрямованих на вивчення особливостей використання дітьми міміки і пантомимики при демонстрації заданої емоції, вивчення виразності мови, вивчення сприйняття дітьми графічного зображення емоцій, вивчення розуміння дітьми емоційних станів людей і свого емоційного стану.
Проведене дослідження дозволило констатувати, що лише 25 % дітей мають достатній рівень розвитку емоційної сфери (дві дитини з восьми), 25 % дітей знаходяться на середньому рівні і у 50 % дітей відзначений низький рівень. Зазначимо, що для дітей із ЗНМ III рівня характерний низький загальний рівень успішності кодування емоційних станів. Найбільш успішно дітьми даної групи кодується печаль. Даний факт може бути пояснений тим, смуток є найбільш часто «вживаної» емоцією, добре знайомої дітям. При цьому дівчатка успішніше демонструють печаль, ніж хлопчики. Хлопчики, у свою чергу, кодують страх успішніше дівчаток. Хлопчики так само краще кодують здивування порівнянні з дівчатками. Необхідно відзначити, що в цілому для дітей із ЗНМ даної групи характерна відсутність сформованих еталонів емоційних станів.
Друге завдання, спрямоване на вивчення виразності мови показало, що мова дітей інтонаційно маловыразительна особливо у вираженні таких емоційних станів, як здивування, переляк. З виразом прозвучали фрази, вимовлені сумно, сердито, весело, але частіше це виражалося в інтонаціях, а не міміці.
Обстеження показало, що найкраще діти можуть висловити міміку веселого і сердитого людини (75 % дітей). У той же час, емоційний стан сумного, переляканого і здивованого людини 75 % дітей можуть продемонструвати мімічними засобами.
Вивчення сприйняття дітьми графічного зображення емоцій показало, що діти майже не помилялися у сприйнятті зображення радості і смутку. Найбільша кількість помилок допущено в сприйнятті страху, гніву й здивування.
Вивчення розуміння дітьми емоційних станів людей і свого емоційного стану показало, що діти в основному адекватно підбирали ситуацію, відповідну заданому емоційного стану, за винятком таких емоцій як здивування, сором. А ось у вираженні емоцій словами багато відчували труднощі: лише одна дитина назвав задоволення, сором, страх, здивування та інтерес - лише троє дітей, найбільшу кількість правильних відповідей (сім з восьми дітей) відзначено при позначенні таких емоцій як смуток, радість.
Проведене нами дослідження показало, що у дошкільнят є недоліки у вираженні емоційно-смислового змісту висловлення, ознаки гипомимики, які проявляються в труднощах виразу на обличчі емоційних станів, у встановленні синонімічних і антонимических відносин спостерігалися своєрідні помилки; відбувалися лексичні заміни: заміна назви одних предметів іншими, ситуативно пов'язаними з ними («улыбочная» - весела); заміна назви ознак словосполученням або реченням («він боїться» - переляканий; «вона веселиться» - весела); заміна на основі недостатньої диференційованості емоційних станів («злий», «переляканий» - сумний; «переляканий» - злий; «здивований» - переляканий); заміна слів, що називають почуття, словами - оцінками, і навпаки («добра», «лагідна», «ніжна», «красива» - весела; «веселий» - добрий).
Після проведеної діагностики з'ясувалося, що діти в цілому розрізняють емоції, зображені графічно, але часто не вміють висловити їх мімікою, пантомимикой і інтонацією. Діти правильно підбирають ситуацію, в якій вони відчували якусь емоцію, але не можуть в словесному позначенні знайомих емоцій.
Література:
1. Мінаєва В.М. Розвиток емоцій дошкільнят. Заняття. Ігри. Посібник для практичних працівників дошкільних установ.- М.: АРКТИ, 2001. - 48 с.
2. Від народження до школи. Основна загальноосвітня програма дошкільної освіти / Під ред. Н. Е. Веракси, Т. З. Комарової, М. А. Васильєвої. - М.: МОЗАЇКА-СИНТЕЗ, 2010. - 304 с.
Читайте також: