«Театралізована гра як засіб соціального розвитку дітей з порушенням інтелекту»

Театралізована гра - це діяльність, моделююча биосоциальные відносини, зовні підпорядковане сюжетом-сценарієм в зазначених тимчасових просторових характеристиках; у цій діяльності прийняття образу овеществлено (перевдяганням або лялькою) і виражається різними символічними засобами (мімікою, пантомімою, промовою, співом тощо). (Д.Б.Эльконин, И.Г.Вечканова). Дитина формується в діяльності, чим вона різноманітніше, тим різноманітніше його особистість. Творець природи, активне від народження істота, дитина, граючи, освоює світ, моделює відносини, пробуючи себе у різних ролях. У ній дитина накопичує досвід рольової поведінки та рольових відносин, яких полегшує йому входження у життя. У театралізованій грі в емоційно комфортних умовах моделюється соціальне відношення з дорослими і природним світом, становище дитини в сім'ї, у колі своїх однолітків. Гра допомагає дитині збагачувати словник новими враженнями, знаннями, вміннями, розвивати інтерес до літератури, активізує словник, сприяє морально-естетичного виховання кожної дитини.

У сучасному світі актуальна проблема виховання і розвитку творчої особистості. І зараз більше уваги стали приділяти проблему допомоги дітям з обмеженими можливостями. Одна з найважливіших завдань корекційної педагогіки - підвищення ефективності педагогічного впливу на дітей з психофізичними вадами, оптимальний розвиток потенційних можливостей їх пізнавальної та мовленнєвої діяльності, підготовка до самостійного життя і включення в соціальне середовище повноправними членами суспільства. Ні в якій іншій діяльності дитина не проявляє стільки наполегливості, цілеспрямованості, невтомності. Цікавою грі він віддається повністю. І однією з видів творчих ігор є гра театралізація. Театралізовані ігри відіграють важливу роль у всебічній корекції та компенсації вад розвитку підготовки дітей з порушенням інтелекту до життя. Проведення театралізованих ігор в дитячому садку дозволяє вирішувати не тільки навчально-виховні, але й корекційні завдання:

• Розвивати точність координацію рухів
• Розвивати мовні та немовні засоби спілкування
• Розвивати емоційно-вольову діяльність

Особливо це важливо в роботі різного ступеня дітей з порушенням інтелекту, у яких спостерігається недорозвинення пізнавальної та особливості емоційно-вольової сфери, коли педагогам необхідно викликати і стимулювати потреба в емоційному спілкуванні, особливо дітей з важким ступенем розумової відсталості та дітей з діагнозом РДА (ранній дитячий аутизм). Такі діти мають убогий запас знань про соціальному та природному світі, тому не володіють правилами взаємодії з ним. У таких дітей відзначається слабо диференційоване емоційне ставлення до природи, тваринам, одноліткам, дорослим. Можна зробити висновок, що дітей з порушенням інтелекту мають нестійку увагу, погана зорова пам'ять, слабкість мотивації і контролю, труднощі в орієнтуванні в просторі, недостатня скоординованість рухів, не чітка диференційованість словника, а значить, такі діти схильні до гальмівних процесів, виявляють в грі боязкість, скутість, швидко стомлюються, не вистачає уваги, зосередженості.

Робота з дітьми з порушенням інтелекту, що мають проблеми в інтелектуальному розвитку здійснюються наступному напрямку:

• Знайомство з навколишнім світом з метою формування образів-уявлень про модельованих об'єктах і відображення в їх зовнішніх та внутрішніх властивостей, функціональних особливостей в наступній грі;
• Формування пізнавальних дій і орієнтування просторі: 1)реальний - на основі предметно-ігрової діяльності; 2)відображення в різних знаках - з предметами - заступниками в ході ігрової, предметно-практичної, елементарно трудової діяльності;
• Навчання прийняттю ігрового образу, ролі:1) сприйняття власного тіла, спостереження за своїми рухами, за тим, як педагог замінює реальне поведінка ігровим; 2) освоєння дій з різними іграшками в ході режисерських ігор; 3) взаємодія персонажів у режисерських іграх і іграх драматизації;
• Розвиток психомоторики, що обумовлює точність виконання задуманого дії, моделі: 1) освоєння великих рухів тіла, дій з реальними предметами; 2) рухи з предметами-заступниками; 3) рух з умовними зображеннями і окремими деталями костюма;
• Розвиток дрібної моторики рук, що здійснюється за в ході управління різними ляльками, переодягання і дій з уявними предметами;
• Оволодіння різними засобами міжособистісного спілкування і розвиток функцій мовлення: 1) узгодження зі словами педагога; 2) проголошення окремих реплік персонажів в ході театралізованих ігор; 3) освоєння інтонування мовлення в ході подібних ігор.

Таким чином, відбувається розвиток важливих функцій: підготовка театралізації і процес ігрової діяльності. Щоб вирішити всі ці функції в театралізованій грі, нам допомагає в роботі з дітьми з порушенням інтелекту комплексний підхід, який тісно взаємопов'язаний з заняттями по розділах програми (ознайомлення з навколишнім світом та художньою літературою; розвиток мовлення і музичне виховання тощо) Комплектність таких занять досягає взаємодія узгодженість в роботі з педагогами, які знайомлять з методами і прийомами театралізованої діяльності. У своїй роботі, ми педагоги, вважаємо особливою завданням розвиток гуманної, екологічної та соціальної спрямованості мотивації дітей, пробудження їх інтересу до природного і художнього світу, до дорослим людям як носіїв певних соціальних ролей, а також до однолітків як партнерів по спільній діяльності.

У театралізованій грі дітей з порушенням інтелекту соціальні відносини моделюються в емоційних комфортних умовах, відображають спілкування з людьми і природним світом, становище дитини в сім'ї, в колі однолітків та дорослих. У результаті цього діти отримують уявлення, які потім закріплюються в реальному житті. Особлива увага приділяється пізнавального спілкування дорослого і дітьми, а також однолітків між собою, оскільки такі діти не можуть і не прагнуть продуктивно взаємодіяти з навколишнім.

Наприклад, гра з лялькою або переодягання, в перевтілення в ігровий персонаж використовується прийом для знайомства з дітьми дітей один з одним, а також для створення ігрової мотивації. Залучення дітей до діалогу з допомогою образної іграшки виявляється більш ефективним, ніж пряме спілкування. Якщо дитина виявляє інтерес і бажання відповісти сам за тваринного, то намагаємося заохочувати ці спроби. Спочатку діти спостерігають за тим, як діє з іграшкою дорослий, а потім вони самостійно вчаться взаємодіяти з нею. Поступово, по мірі оволодіння елементами театралізованої гри, діти починають виступати від імені персонажа. Вони дякують однолітків, звертаються один до одного, хвалять один одного. Таким чином, діти опановують можливими способами невербального спілкування: вчаться привертати увагу партнера висловлювати зацікавленість у спілкуванні і грі з ним жестами, мімікою і т.д. Досвід роботи з дітьми свідчить про те, що маніпулювання дорослим лялькою робить можливим тілесний контакт, дотику, що дуже важливо для дітей, які відчувають страхи при спілкуванні з незнайомими людьми, в незнайомій ситуації. В результаті такої форми встановлення контакту, діти починають сприймати дорослого як «друга». Дитина звикає до того, що дорослий «веде» його, змінюючи його руху. У нього виникає довіру до педагога, почуття спільності з ним, інтерес заняття з дорослим. І діти вчаться активно посміхатися, дивитися в очі педагогу. Дітям стає цікаво, коли вони не тільки говорять, але діють як казкові герої. Вони намагаються імітувати рольові руху, спостерігаючи один за одним, намагаються краще зіграти роль. У своїй роботі ми, педагоги використовуємо аудіозаписи для образних театралізованих ігор. Музика допомагає дітям імітувати рухи персонажів, підкреслювати характер героїв, при цьому вдосконалюється їх координація, виробляється почуття ритму. А рух у свою чергу допомагає дітям підвищувати активність речедвигательного аналізатора, «балансує» процеси збудження і гальмування.

Використання театралізованих ігор як засіб соціального розвитку дітей з порушенням інтелекту, дозволяє не тільки знайомити з прекрасним або розширити уявлення про навколишній, але й пробуджувати здатність до співчуття, співпереживання. Активізує мислення, уяву, а головне допомагає психологічної адаптації дитини в соціумі, що допомагає подолати боязкість, пов'язану з труднощами в спілкуванні, невпевненістю в собі.

Література:

1. О. А. Гнідого, Л.Е.Майдонюк «Театралізація казок в корекційно - розвивальній роботі з дошкільниками». Санкт - Пет. «Дитинство-Прес» 2007р.
2. А. Н. Бризгалова, М.А.Калиновская «Театрально - ігрова діяльність дошкільників». Мінськ «Изд.Юнипресс» 2006р.
3. М. Ю. Картушина «Забави для малюків» (Театралізовані розваги) М. «Сфера» 2008р.
4. Н. Ф. Сорокіна «Граємо в ляльковий театр» М., «Аркти»1999р.
5. А. В. Запорожець «Психологія сприйняття дитиною-дошкільням літературного твору» М.,2001р.

Читайте також: