Поняття екологічної культури старших дошкільників

Екологічна культура - це одне з нових напрямків дошкільної педагогіки, яка відрізняється від традиційного - ознайомлення дітей з природою.

Однією з основних цілей екологічного виховання є формування екологічної культури, під яким ми розуміємо сукупність екологічно розвинених свідомості, емоційно-почуттєвої, діяльнісної сфер особистості.

Екологічна культура - це невід'ємна частина загальної культури людини і охоплює різні види діяльності, а також сформоване в результаті цієї діяльності екологічну свідомість людини (інтереси, потреби, установки, емоції, переживання, почуття, естетичні оцінки, смаки тощо).

Юний вік найбільш сприятливий для розвитку основ екологічної культури, становлення обумовлюють її екологічного світогляду та свідомості, морально-етичних норм поведінки. У цьому віці людина найбільш сприйнятлива до ідеалів краси, гармонії емоційного єдності з живою і неживою природою, почуття товариства і колективізму, духовного розвитку та самопізнання, неформального сприйняття світу, високим моральним ідеалам. Дитина відчуває чужу біль, гостро сприймає несправедливість своїх і чужих вчинків, прагне до наслідування, справедливим справ і вчинків. Тонко відчуває й легко сприйнятлива психологія юного людини з'єднує воєдино матеріальний і духовний світ. Без такого возз'єднання неможливе виховання і розвиток екологічного світогляду та свідомості.

Старший дошкільний вік - самоцінний етап у процесі розвитку основ екологічної культури. У цей період відбувається якісний стрибок. В значній мірі визначає процес розвитку екологічної культури особистості, надалі виражається в формуванні у дитини свідомого ставлення до навколишнього світу. У тому, що він починає виділяти себе з навколишнього середовища, долає у своєму світовідчутті і відстань від «Я - природа» до «Я і природа», акцент зміщується на формування відносин до самого себе (який я? За що мене хвалять або лають?) і до найближчого соціального оточення - одноліткам, дорослим.

У дітей старшого дошкільного віку взаємодії і відносини з природним і соціальним середовищем існують на несвідомій основі. Діти не виділяють себе з об'єктів та суб'єктів навколишнього світу, вони відчувають себе природною частиною природи, органічне єдність з нею. Між дитиною і суб'єктом середовища утворюються безпосередні об'єкт-об'єктні, межобъектные відносини. Дитина старшого дошкільного віку відкритий для того, щоб сприймати і оцінювати екологічні правила цих відносин, перетворювати їх у свої звички, частину своєї натури. Цей вік найбільш сприятливий для екологічного впливу.

Розвиток основ екологічної культури у старших дошкільнят можна розглядати як специфічну «субкультуру» певної соціальної групи.

Відповідний дошкільного віку обсяг знань основ екологічної культури дитина отримує в сім'ї, дитячому садку, через засоби масової інформації. Вплив сім'ї на розвиток почав екологічної культури дитини визначається її ставленням до навколишнього природі, загально культурою. Роль дитячого саду у зв'язку з цим визначається особистісними і професійними якостями педагогів, умовами виховання.

Грунтуючись на діяльнісному підході в структурі розвитку основ екологічної культури дітей старшого дошкільного віку, можна виділити наступні компоненти:

Екологічна культура

Діяльність у природі: Екологізація свідомості:

- сприйняття природи; - потреби, установки,

- оволодіння знаннями, інтереси;

вміннями, навичками; - емоції, переживання, почуття;

- природоохоронна діяльність. - естетична і етична

оцінки.

Віссю індивідуальної екологічної культури доцільно вважати экосознание, яке формується в процесі діяльності. Елементи екологічної свідомості, які виявляються в дошкільному віці, носять поки ще орієнтовний характер.

Екологічна свідомість дитини поступово підвищується, якщо стимулювати його інтерес до природи. Заняття пробуджують почуття дитини, викликають співпереживання. Важливо, щоб дитина могла оцінити поведінку людини в природі, висловити своє судження за це проблеми.

У старшому дошкільному віці більш виразно проявляються елементи основ екологічної культури дитини: інтерес до природи, до певних видів діяльності, емоційні реакції, більш свідомі оцінки поведінки людей у природі, формується здатність до мотиваційної оцінки поведінки в природі.

Для дітей старшого дошкільного віку найбільш характерні такі елементи екологічної свідомості:

• потреба в спілкуванні з природою. Це відправна точка розвитку основ екологічної культури дитини (ще не відокремлює себе від природи);
• естетичні та етичні почуття, які викликає спілкування з природою (різні емоційні відтінки, позитивні або негативні).

Ще одна умова розвитку основ екологічної культури дітей - необхідність ставити їх в пошукові ситуації, щоб вони активно, творчо, самостійно набували досвід і освоювали навколишній світ. Основи екологічної культури можуть бути закладені лише в процесі спілкування з природою і з педагогічно грамотно організованою діяльністю. Важливо, щоб придбання знань, умінь і навичок сприяло розвитку основ екологічної культури, а не було самоціллю.

Педагогічно доцільною моделлю розвитку основ екологічної культури старших дошкільників виступає інтеграційна діяльність, в якій з необхідною повнотою реалізуються якості особистості дитини.

У процесі розвитку основ екологічної культури у старших дошкільнят можна умовно виділити три етапи, спираючись на персоніфіковане ставлення до усвідомлення природи як самостійної цінності:

- до себе;

- до іншого;

- до природи.

В якості основних критеріїдо зростання слід назвати придбаний дитиною досвід взаємодії з навколишнім світом і наступні прояви морально-екологічної позиції особистості (показники екологічної вихованості):

- засвоєння норм і правил екологічно обґрунтованого взаємодії з навколишнім світом, трансформація значної їх частини у звички дитини;

- наявність потреби у придбанні екологічних знань, орієнтація на практичне застосування їх;

- потреба у спілкуванні з представниками тваринного і рослинного світу, співпереживання їм, вияв доброти, чуйності, милосердя до людей, природи, дбайливе ставлення до всього навколишнього;

- прояв ініціативи у вирішенні екологічних проблем найближчого оточення.

Названі показники сформованості морально-екологічної позиції особистості характерні для будь-якого віку, але на кожному віковому етапі рівень їх сформованості різний, різні і зміст кожного з показників, форми їх прояву.

Для дитини-випускника дитячого садка характерні наступні показники сформованості основ екологічної культури:

• виявляє інтерес до об'єктів навколишнього світу, умов життя людей, рослин, тварин, намагається оцінювати їх стан з позиції «добре - погано»;
• з бажанням бере участь в екологічно орієнтованої діяльності;
• емоційно реагує при зустрічі з прекрасним і намагається передати свої почуття в доступних видах творчості (оповідання, малюнок тощо);
• намагається виконати правила поведінки на вулиці, в транспорті, під час прогулянок та ін;
• виявляє готовність надати допомогу нужденним в ній людям, тваринам, рослинам;
• намагається контролювати свою поведінку, вчинки, щоб не заподіяти шкоди навколишньому середовищу.

Саме в дошкільний період встановлюється зв'язок дитини з провідними сферами буття: світом людей, природи, предметним світом. Відбувається прилучення до культури, до загальнолюдських цінностей. Закладається фундамент здоров'я. Дошкільне дитинство - час первісного становлення особистості, формування основ самосвідомості й індивідуальності дитини.

Розвиток основ екологічної культури є результат виховання, який виражається в умінні індивіда досягати гармонійних відносин з навколишнім світом і самим собою.

Література:

1. Миколаєва С.М. Любов до природи виховуємо з дитинства. - М.: Мозаїка-Синтез», 2002.-112с.

2. Оуен Д.Ф. Що таке екологія? - М.: Лесн. пром-ть, 1984.-184с.

3. Щоденник вихователя: розвиток дітей дошкільного віку./Під ред. Дяченко О.М. - М.: НОУ Навчальний центр м. Л.А. Венгера «Розвиток», 2001.-141с.

4. Коломина Н.В. Виховання основ екологічної культури в дитячому садку.- М.: ТЦ Сфера, 2004.-144с.

5. Екологічне виховання дошкільнят: Практичне посібник./ Під ред. Прохорової Л.М. - М.: АРКТИ, 2003.-72с.

Читайте також: