Розумний працівник.

У бідного старого було три сини. Посилає батько старшого: - Піди наймись у найми, все чого-небудь заробиш. Пішов старший син в іншу волость, а назустріч йому піп: - Наймись, світло, до мене, тільки, цур, задум такий: коли хоч на день раніше терміну підеш - не бачити тобі твого заробітку, ні копійки не дам.

Молодець перечити не став і найнявся до попа на рік. Будить поп працівника до сонечка, працювати змушує дотемна, а годує один раз на день досхочу.

Від голоду та від важкої роботи хлопець зовсім охляв - насилу ноги волочить.

- Коли до терміну жити - живому не бути, зовсім изведусь. Махнув рукою на заробіток і з порожніми руками вернувся додому. А попу того і треба, щоб працівник до строку пішов. Всі важкі

роботи справлены, а гроші цілі.

На другий рік пішов середній брат працівники найматися. І таким же зразком, як і старший брат, півроку у попа мучився і теж без копійки, ледве живий приплентався додому.

На третій рік настала черга молодшому братові в люди йти.

Пішов він прямо до того попа, де старші брати горі мыкали.

- От і добре! - зрадів поп.- Я як раз працівника шукаю. Рядись, платою не ображу, а задум такий: до строку проживеш - отримуй все сповна, що ряжено; якщо раніше підеш - нарікай на себе, копійки не заплачу.

- Гаразд,- відповідає молодець. І вдарили по руках.

На інший ранок - ні світ ні зоря - будить поп працівника:

- Вставай, скоріше запрягай, поїдемо по сіно на дальній покіс. Доки працівник запрягав коней, поп встиг щільно поснідати,

а працівнику попадя дала лише два вчорашні картоплини:

- Поснідаєш в дорозі - бачиш, батюшка поспішає, сердиться...

Поїхали. Тільки минули околицю, зіскочив хлопець з саней і закричав:

- Стривай, батюшка! Я мотузки забув, зараз збігаю. Поп притримав коня, свариться.

А працівник прибіг, постукав:

- Ох, матінко, батюшка наказав принести коровай білого хліба да три пирога з рибою.

Попадя припаси загорнула, подала.

Молодець прихопив у сінях мотузки, вернувся.

- Рушай, батюшка, мотузки приніс.

- Добре, хоч недалеко від'їхали,- бурчить поп.

Доки до місця дісталися, сіно укладали так ув'язували - часу минуло багато.

Тільки до вечора рушили в зворотний шлях. Поп з переднього воза кричить:

- Дорога рівна, без гуркоту, я подремлю! А ти, хлопче, дивись, як доїдемо до розвилки, треба вліво тримати!

Після того загорнувся з головою в теплий дорожній кожух і влігся спати.

Працівник пирогів наївся та білого хліба, лежить на своєму возі. Доїхали до роздоріжжя, і направив молодець коней не вліво, як поп карав, а вправо. Виліз на віз, сміється: «Провчу долговолосого, попомнит мене».

Верст п'ятнадцять ще від'їхали. Тут поп прокинувся, оглянувся - бачить, їдуть не туди, куди треба, заругался:

- Ох, якби ти грець! Адже говорив - тримай вліво. І про що тільки ти думав, куди дивився?

- Як - куди дивився? Так адже сам ти і кричав: «Тримайся правої руки!»

«Видно я обмовився»,- подумав піп і каже:

- Ну, робити нічого, треба кружним шляхом їхати. Тут верст через десять село буде, доведеться переночувати. Час пізній, так і є смертельно полювання, прямо терпіння немає.

- А ти, батечку, сінця спробуй,- каже працівник.- Я ось так славно підкріпився, ситий-сытехонек.

Поп надергал трави що м'якше, пожував, пожував, виплюнув:

- Ні, не по мені це страва.

Їхали ще годину, два - здалася село. Привернули до найбагатшої хаті, до крамаря.

- Іди,- піп каже,- просись ночувати, у мене від голоду руки-ноги трусяться.

Працівник постукав:

- Добрі люди, пустіть переночувати! Вийшов господар:

- Заїжджай, заїжджай, ночівлі з собою не возять.

- Та я не один,- пошепки говорить молодець,- зі мною батюшка нездоровий - начебто не в своєму розумі. Так смирний, тихий, а як почує, що два рази одне і те ж скажуть, як лютий звір стає, на людей кидається.

- Гаразд,- господар відповідає,- буду знати і своїм замовлю. Працівник коней распряг, поставив корм і допоміг попу злізти з воза. Зайшли в хату. Господарі з побоюванням поглядають на попа, мовчать. Підійшов час до вечері, накрили стіл.

Господиня промовила:

- Сідайте, гості, з нами хліба-солі скуштувати.

Працівник одразу за стіл, а поп чекає, коли ще раз пригостять.

Господарі інший раз не кличуть, не сміють.

Сіли вечеряти. Сидить поп осторонь, злиться на себе: «Треба б одразу за стіл сідати».

Так і просидів весь вечеря спіймавши облизня.

Господиня прибрала зі столу, постелила попу з працівником постіль.

Молодець тільки голову на подушку впустив - відразу міцно заснув. І господарі поснули.

А голодному попу не до сну.

Розштовхав, розбудив працівника:

- Ой, їсти хочу, терпіння немає.

- А чого вечеряти не став?

- Думав, ще пригостять.

- Примітив я,- шепоче працівник,- близько грубки на полиці горщик з кашею, піди співаєш.

Поп схопився і через хвилину знову будить працівника:

- Горщик з кашею знайшов, а ложки немає. Розсердився хлопець:

- Ну де я тобі ложку візьму! Засучи рукави і їж рукою.

Поп від жадібності сунув в горщик обидві руки, а в горщику був гарячий вар. Третій раз будить працівника, трясе горщиком:

-- Ох, сечі немає, руки горять і вийняти не можу!

- Біда з тобою,- хлопець бурчить.- Дивись, біля стіни точильний камінь. Розбий горщик, і вся недовга.

Поп щосили грюкнув горщиком, тільки черепки полетіли. В цю ж хвилину хтось нестямно заволав:

- Караул, вбили!

Поп кинувся геть з хати.

Вся сім'я заметушилася, запалили вогонь і бачать: у господаря вся голова залита варом. Стогне старий.

Сини господаря приступили до працівника:

- Навіщо старого понівечили?

- Хто кого понівечив? І знати не знаю, відати не відаю. А от куди ви нездорового попа поділи?

Господарі - туди-сюди: і в сіни, і на сінник. Все обшукали - ніде нема попа.

- Ось бачите,- працівник каже,- господар-то вже прочумався, а попа немає. Люди ви справные, відпустіть товару з лавки на сотню рублів - замнем справу, а не то в волость поїду, доведеться вам в відповіді бути.

Господарі пом'ялися, пом'ялися, дали товару на сто рублів. Молодець подарунки прихопив, коней запріг і поїхав додому. Версту від села від'їхав, глядь - з солом'яного омета поп вилазить:

- Боявся, що господарі тебе не випустять.

- Господаря-то не я, а ти вбив,- працівник відповідає,- тобі і в острозі сидіти. Хто мене тримати стане?

- Так хіба до смерті?

- А ти як думав? Зараз за урядником поїдуть. Поп руками сплеснув, трясеться весь:

- Ох, горе гірке! Невже не можна якось залагодити?

- Можна залагодити,- працівник каже,- я вже просив господарів: мовляв, все одно старого не оживиш.

- Ну і що?

- Так відомо що: дорожатся.

- Я нічого не пошкодую, все віддам, тільки б зам'яти справу!

- Просять пару коней та триста рублів грошей. Ну і мені за клопіт хоч сотню треба.

«Слава богу,- думає поп,- дешево відбувся». Відвалив працівникові чотири сотенки, віддав коней.

- Біжи швидше, доки не роздумали!

Працівник відвів коней на тік, прив'язав, помешкал там малий час, вернувся до попа:

- Іди додому, нічого не бійся, все справа залагоджена. Поп пустився навтьоки, від радості ніг не чує.

А працівник привів батька пару коней, віддав гроші. І за себе і за братів отримав від попа сповна.

Читайте також: