Інсценізація казки «Заєць і лисиця»

Ведуча: Жив був сіренький Зайчик, та жила лисичка сестричка. От стало на вулиці холоднішати. Надумав Зайчик собі хату побудувати. Побачила це Лисиця і говорить.

Лисиця: Ти, косенький, що це робиш?

Заєць: Бачиш від холоду хату строю.

Лисиця: Який догадливий. Дай-но я теж побудую але тільки не луб'яної будиночок, а палати-кришталевий палац!

Ведуча: Обидві хати поспіли разом і зажили наші звірі своїми будинками. Дивиться лиска з свого віконечка так над зайцем посміюється.

Лисиця: У мене ось яка хата світла, чиста, кришталевий палац, а заєць той змайстрував собі халупу темну.

Ведуча: Всю зиму лисиці було добре, а як прийшла весна, тут ліскин палац і розтанув. Стала лисиця проситься до зайчику погрітися.

Лисиця: Заюшка пусти погрітися.

Заєць: Проходь лисонька гостем будеш.

Ведуча: Та не тут - то було лисиця зайця з його ж власного будиночка то і вигнала.

Лисиця: Йди заєць я тепер тут жити буду, а не підеш то я як выскачу як выпрыгну полетять клаптики по закутках!

Ведуча: заєць Злякався і пішов. Сам плаче, а назустріч йому собаки. Собаки: Про що зайчик, плачеш? Заєць: Як мені не плакати! Була у мене хатинка лубкова, а у лисиці кришталевий палац. Прийшла весна, у неї палац розтанув вона попросилася до мене погрітися, та мене і вигнала.

Собаки: Не плач зайчик, ми її виженемо.

Ведуча: Пішли вони до хатинки.

Собаки: Ав-ав-ав: піди лисиця геть!

Ведуча: А лисиця кричить з печі.

Лисиця: Як вискочу, як выпрыгну, полетять клаптики по заулочкам!

Ведуча: Злякалися собаки і втекли. Сів зайчик під кущик і плаче. Йде повз ведмідь.

Ведмідь:Про що, зайчик, плачеш?

Заєць: Як мені не плакати? Була у мене хатинка лубкова, а у лисиці кришталевий палац. Прийшла весна, у неї палац розтанув вона попросилася до мене погрітися, та мене і вигнала.

Ведмідь: Не плач, зайчику, я його вижену.

Заєць: Ні ведмідь не виженеш. Собаки гнали-не вигнали, і ти не виженеш.

Ведмідь: А я вижену.

Ведуча: Прийшли до хатинки. Ведмідь як зареве.

Ведмідь: Піди лисиця геть!

Ведуча: А вона йому з печі.

Лисиця: Як вискочу, як выпрыгну, полетять клаптики по заулочкам!

Ведуча: Злякався ведмідь втік. Ось сидить зайчик знову під кущем і плаче. Йде повз півник-золотий гребінець і косу на плечі несе. Побачив зайчика і питає.

Півень: Що ти зайчик, плачеш?

Заєць: Як мені не плакати! Була у мене хатинка лубкова, а у лисиці кришталевий палац. Прийшла весна, у неї палац розтанув вона попросилася до мене погрітися, та мене і вигнала.

Півень: Підемо, я його вижену.

Заєць: Ні, не виженеш, собаки гнали не вигнали, ведмідь гнав-не вигнав, і ти не виженеш.

Півень: А я вижену. Підемо!

Ведуча: Прийшли до хатинки, півень заспівав.

Півень: Ку-ка-ре-ку! Несу косу на плечах, хочу лисицю посечи! Іди, лисиця геть!

Ведуча: Лисиця злякалася, кричить.

Лисиця: Одягаюся.

Півень: Ку-ка-ре-ку! Несу косу на плечах, хочу лисицю посечи! Іди, лисиця геть!

Лисиця: Шубу одягаю.

Півень: Ку-ка-ре-ку! Несу косу на плечах, хочу лисицю посечи! Іди, лисиця геть!

Ведуча: Вискочила лисиця з хатинки і втекла далеко в ліс. А зайчик разом з півником стали разом жити поживати і добра наживати.

Читайте також: