Створення розвивального середовища розвитку дитини, її комфортність

Більшу частину часу в дитячому садку дитина проводить в групі, а малюки взагалі нечасто покидають її межі. Отже, розвиток дошкільника багато в чому залежить від раціональної організації предметно-розвивального середовища в груповому приміщенні. Тут все має значення: колір стін, стелі, поділ простору на функціональні зони, різноманітність ігор, іграшок та відповідність їх віку дітей, наявність місця для самостійних ігор і усамітнення дитини, втомленого від вимушеного постійного спілкування з однолітками.

Групи бувають різні. Трапляється що в групі багато ігор, іграшок, меблів. Переважає враження від відвідин такої групи - «Як тут багато всього!» Інші групи оформлені просто. Тут відразу відчуваєш, що кожна річ знаходиться саме на тому місці, де й повинна перебувати, а дітям в приміщенні комфортно і цікаво.

Дитячий сад має надавати дитині можливість не тільки вивчати і пізнавати навколишній світ, але і жити в гармонії з ним, отримувати задоволення від кожного прожитого дня, від різноманітності своєї діяльності, успішно виконаного завдання або бажання, яке, нарешті, здійснилося. І з цієї точки зору велике значення має організація умов, простору дошкільного закладу. Візуальні характеристики ДОУ, тобто те, що дитина бачить навколо себе, - важлива умова емоційного виховання. Все, що оточує дитину, в чому визначає його настрій, формує те чи інше ставлення до предметів, дій і навіть до самого себе. Відомо, що дитина-дошкільник знайомиться з навколишнім світом за допомогою зору, слуху, рухів.

Значить, все, що його оточує, має розвивати ці органи почуття і забезпечувати йому необхідний психологічний комфорт.

При створенні розвивального простору в групі необхідно враховувати провідну роль ігрової діяльності в розвитку дошкільників.

Розвиваюче середовище повинна виконувати освітню, розвиваючу, виховує, стимулюючу, організаційну, комунікативну функції. Але найголовніше - вона повинна працювати на розвиток самостійності й самодіяльності дитини.

Ігри, іграшки, посібники не повинні знаходитися в групі протягом року беззмінно. Умовно їх можна розділити на три категорії: «сьогодні» - той матеріал, з яким діти починають знайомитися на заняттях або в інших організаційних формах взаємодії з дорослими; «вчора» - матеріал досліджений, вже відомий, освоєний в особистому досвіді, що використовується у повсякденному житті для придбання нових знань; «завтра» - зміст, з яким доведеться знайомитися в недалекому майбутньому. Емоційна насиченість - невід'ємна риса розвивального середовища. Те, що привабливо, цікаво, цікаво, яскраво, виразно, пробуджує цікавість і досить легко запам'ятовується.

При створенні у групі умов для саморозвитку не слід забувати, що хлопчики і дівчатка по-різному дивляться і бачать, слухають і чують, говорять і мовчать, відчувають і переживають.

Останнім часом став досить популярним термін «розвиваюче середовище». Що ж розуміти під «розвивальним середовищем?»

«Розвиваюче середовище» - це система матеріальних об'єктів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст розвитку його духовного і фізичного вигляду.

Завдання оптимальної організації середовища:

1. Необхідно будувати розвиваюче середовище на особистісно-орієнтованої моделі, тобто необхідно пам'ятати, що це - «простір дитинства», де все по-іншому.

2. Добирати саме ті іграшки, ігри та посібники, які розвивали б дітей.

Звідси випливає висновок: Розвивального середовища у ДНЗ слід будувати з урахуванням особливостей сприйняття світу дитиною - адже саме він його повноправний господар.

Вперше проблема збагаченої предметного середовища, була поставлена С. Н. Новосьолової, і нею були визначені принципи, яким повинна відповідати предметно-розвиваюче середовище; це, передусім свобода, досягнення дитиною свого права на гру, яка реалізується як право вибору дитиною теми, сюжету гри, тих чи інших іграшок, місця і часом гри.

Визначено принципи, яким повинна відповідати предметно-розвиваюче середовище в ДНЗ.

1. Принцип дистанції, позиції при взаємодії.

У рамках авторитарної педагогіки вихователь знаходиться як би «зверху» або «над», а дитина «знизу». При цьому розвиваюче середовище створює умови для відповідної фізичної позиції - спілкування з дитиною на основі просторового принципу «очі в очі». Це передбачає прагнення вихователя наблизитися, «спуститься» до позиції дитини, а також створення умов, при яких дитина може «піднятися» до позиції вихователя.

2. Принцип активності.

У пристрої ДОУ закладена можливість формування активності у дітей та прояви активності дорослих. Вони стають творцями свого предметного оточення, а в процесі особистісно-розвивальної взаємодії - творцями своєї особистості і свого здорового тіла. Це в першу чергу великомасштабні ігрові й дидактичні посібники - легкі, геометричні модулі, обтягнуті шкірою або тканиною, які легко переставляються в процесі перетворення простору.

3. Принцип стабільності - динамічності розвивального середовища.

У середовищі повинна бути закладена можливість її зміни відповідно до смаків і настрою дітей, а також з урахуванням різноманітних педагогічних завдань. Це легкі перегородки, які можуть пересуватися, утворюючи нові приміщення, перетворюючи наявні.

4. Принцип комплексування і гнучкого зонування.

Цей принцип тісно пов'язаний з попереднім і більш широко розкриває саме динамічність.

Життєвий простір в ДНЗ повинно бути таким, щоб воно давало можливість побудови непересічних сфер активності. Це дозволяє дітям у відповідності зі своїми інтересами і бажаннями займатися одночасно різними видами діяльності, не заважаючи один одному.

5. Принцип емоційності середовища, індивідуальної комфортності та емоційного благополуччя дитини і дорослого.

Середа повинна пробуджувати у дітей активність, давати їм можливість здійснювати різноманітні види діяльності, отримувати радість від них, і разом з тим, навколишнє оточення повинна при необхідності мати властивості «гасити» цю активність, давати можливість відпочити.

6. Принцип поєднання звичних і неординарних елементів в естетичній організації середовища.

Доцільно в різних стилях представляти дітям одне і теж зміст казки, епізодів з життя дітей, дорослих; у реалістичному, абстрактному, комічному і т.п. Тоді діти за допомогою дорослого зможуть не тільки звернути увагу на те, що зображено перед ними, але і на те, як це зроблено, освоюючи початку специфіки різних жанрів.

7. Принцип відкритості - закритості.

Цей принцип представлений в декількох аспектах.

Відкритість Природі - це організація «зелених кімнат», де діти доглядають за рослинами, птахами.

Відкритість Культурі - присутність елементів цієї «дорослої» живопису, літератури, музики.

Відкритість Суспільства - обстановка ДОУ відповідає суті поняття «Мій Дім», в якому особливими правами наділені батьки.

Відкритість свого «Я», власного внутрішнього світу дитини.

8. Принцип врахування статевих і вікових відмінностей дітей.

Передбачає побудову середовища з урахуванням статевих відмінностей, представлення можливостей, як хлопчиків, так і дівчаток проявляти свої схильності у відповідності з прийнятими еталонами в суспільстві.

Крім того, при побудові середовища необхідно враховувати вікові особливості дітей при реалізації кожного із цих принципів.

Література.

1. Рижова Н. А. «Розвиваюче середовище дошкільних закладів». М. Лінка - прес, 2003 р.

2. Петровський Ст. А., Кларина Л. М., Смывина Л. А., Стрєлкова Л. П. «Побудова розвиваючої середовища у дошкільній установі» М. Лінка - прес, 1993р.

3. Обруч №2, 2003р. Л. Меркулова «Хто в ДНЗ господар?»

4. Дошкільне виховання №4, 1998р. С. Новосьолова «Розвиваюча предметно-ігрове середовище дитинства» Світ «Квадро».

Читайте також: