Взаємодія сім'ї та ДНЗ у процесі формування готовності дитини до шкільного навчання

Актуальність проблеми формування готовності дитини до шкільного навчання випливає з специфіки роботи школи в сучасних умовах. Відбуваються останнім часом у школі серйозні перетворення, запровадження нових освітніх стандартів і програм, інтенсифікація навчання зумовили пред'явлення високих вимог до майбутнім першокласникам.

Як відомо, дослідження питань підготовки дітей до школи було розгорнуто під керівництвом О.В. Запорожця і Д.Б. Ельконіна. Вони боролися за збереження дітям дитинства, максимальне використання можливостей дошкільного періоду, безболісний перехід до шкільного навчання. У вітчизняній літературі є чимало робіт, присвячених вивченню проблеми підготовки дітей до шкільного навчання (К.С. Виготський, В.В. Давидов, Р.Я. Гузман, В.В. Рубців, Г.А. Цукерман, Є.Є. Кравцова, У.В. Ульенкова та ін). У них підкреслюється, що підготовка дітей до школи - завдання багатогранна, що охоплює всі сфери життя дитини. Найважливішою стороною готовності до шкільного навчання виступає, на думку ряду вчених, рівень всебічного розвитку дитини, вміння приймати систему вимог, пропонованих школою і вчителем.

Важливу роль у формуванні готовності до шкільного навчання відіграє сім'я дошкільника. Від того, які традиції прийняті в сім'ї, яке місце займає майбутній школяр, яка виховна лінія членів сім'ї по відношенню до нього, залежить дуже багато. Під керівництвом батьків дитина набуває свій перший життєвий досвід, елементарні відомості про навколишньої дійсності, вміння і навички життя в суспільстві.

Сила виховного впливу сім'ї в тому, що воно здійснюється постійно, тривалий час і в різних ситуаціях і умовах, тому не можна недооцінювати роль сім'ї у підготовці дітей до шкільного навчання. Тим більше що, навчання практичним навичкам легко вписується в побутові справи сім'ї, а організовані батьками ігри та заняття дають добрі результати, навіть якщо їм відводиться небагато часу.

Однією з головних умов підготовки до шкільного навчання в сім'ї є постійне, здійснюється в різних формах, співпраця дитини з іншими членами сім'ї. Іншою умовою успішного виховання і розвитку є вироблення у дитини вміння долати труднощі. Доведено, що розумовий розвиток дитини не може нормально здійснюватися, якщо не вироблено правильне ставлення до труднощів, бажання і вміння їх долати, тому важливо привчати дітей будь-яку розпочату справу доводити до кінця.

Переживання успіху - ще одна необхідна умова підготовки до школи та всебічного розвитку дитини. Дорослим необхідно створити дитині умови діяльності, в яких він обов'язково зустрінеться з успіхом, але успіх повинен бути реальним, а похвала - заслуженою.

Не слід забувати про те, що успішність навчання у школі буде залежати від рівня сформованості різних сторін мови. Відомо, що в результаті спілкування з батьками дошкільник до 6-7 років зазвичай володіє значним словниковим запасом і в основному опановує граматичними формами рідної мови. До старшого дошкільного віку фонематичний слух досягає такого рівня розвитку, що дитина може здійснювати звукобуквенний аналіз слова, а значить готовий до оволодіння читанням і листом в школі.

На основі вивченої літератури нами було висунуто припущення про те, що система спільної роботи сім'ї і дошкільного закладу по формуванню готовності до шкільного навчання дозволить ефективно сформувати готовність до школи.

Виходячи з тези Д.Б. Ельконіна про те, що один з головних аспектів готовності до школи - це сформованість передумов оволодіння навчальною діяльністю, в основу свого дослідження ми поклали рівень сформованості передумов навчальної діяльності:

- вміння дитини свідомо підкоряти свої дії правилу, що узагальнено визначає спосіб дії;

- уміння дитини орієнтуватися на систему правил в роботі;

- уміння слухати і виконувати інструкції дорослого;

- вміння працювати за зразком.

Отримані в ході констатувального етапу експерименту результати дозволяють зробити висновок про переважне переважання середнього і низького рівнів сформованості у дітей передумов оволодіння навчальною діяльністю.

Здійснення взаємодії ДНЗ і сім'ї в процесі формування готовності дітей до шкільного навчання в рамках формуючого експерименту включала два напрямки: робота з дітьми та робота з батьками.

За першим напрямом нами була організована «Школа майбутнього першокласника», що мала на меті формування у дітей експериментальної групи передумов навчально-пізнавальної діяльності, розвиток допитливості, самостійності, активності.

Зміст експериментальної роботи склали заняття з математики, розвитку мови, підготовки руки до письма, художньої діяльності, ігри та вправи з дидактичним матеріалом, комунікативний тренінг, игроритмика. B роботі з дошкільниками ми використовували прийоми розвиваючого навчання, запропоновані Д.Б. Элькониным: незвичайний початок занять, «дух відкриттів» на занятті, підтримка відчуття успішності і т.д.

За другим напрямом роботи ми організували сімейний клуб «Школа для батьків майбутнього першокласника» з метою підвищення педагогічної компетентності батьків майбутніх першокласників. Тематика засідань клубу може змінюватись в залежності від соціального запиту батьків.

Широке застосування отримали колективні форми роботи, спрямовані на підвищення компетентності батьків у питанні підготовки дітей до школи: батьківські збори, консультації, екскурсії по ДОУ, регулярні «Дні відкритих дверей», на яких ми знайомили батьків із змістом і методами підготовки дітей до школи. Велику увагу ми приділяли індивідуальним формам роботи з батьками: анкетування, тематичні консультації та бесіди.

В рамках «Школи для батьків майбутнього першокласника» ми організували з батьками обговорення таких важливих питань: психологічна готовність дітей до школи, зміст фізичну готовність, емоційно-вольова готовність, розвиток дрібної моторики, мовленнєвий розвиток, умови успішної адаптації до школи і ін.

Результати контрольного етапу експерименту дозволили сформулювати наступні висновки: совісна робота сім'ї та ДНЗ по формуванню готовності дітей до шкільного навчання значною мірою сприяла: створення позитивної емоційної середовища спілкування між дітьми, батьками та педагогами, підвищення психолого-педагогічної культури батьків; узагальнення досвіду сімейного виховання; встановлення спадкоємних зв'язків з випускниками ДНЗ та їх батьками.

Таким чином, висунута нами гіпотеза про те, що система спільної роботи сім'ї та ДНЗ по формуванню готовності до шкільного навчання дозволить ефективно сформувати готовність дітей до школи, підтвердилася.

Читайте також: