«Застосування елементів народної культури вчителем-логопедом на заняттях з дітьми, що мають загальне недорозвинення промови»

У сучасному житті широке поширення отримало масове мистецтво, яке нехтує специфікою дитячої субкультури, залишає осторонь усну народну творчість. Від дітей вислизають точність, виразність і краса рідної мови. Сьогоднішнього дитині не зрозумілий сенс багатьох слів, складових структуру російського фольклору, він втрачає важливі моменти для розвитку пізнавальної діяльності. Лісовиків та домовиків замінили покемони і черепашки-нінзя, билинних героїв - роботи-монстри. Але адже тільки знання минулого дозволяє повноцінно оволодіти цим.

У дітей із загальним недорозвиненням промови спочатку бідний словниковий запас, не сформована граматична система, нерозвинена зв'язкова мова. Необхідно, не порушуючи природного ходу корекційно-виховного процесу, збагатити дитячий словник поняттями з усної народної творчості, познайомити з позначеннями предметів, що залишилися в минулому. Багато потешки, прислів'я, загадки, казки вибудовують базу для успішного формування словотворення, для засвоєння антонімів, синонімів; створюють основу для розвитку таких розумових операцій, як порівняння та узагальнення. Більшість потішок - готовий дидактичний матеріал для розвитку фонематичного слуху й формування правильного звуковимови.

В результаті корекційної роботи розвивається емоційна сфера дитини. Діти вчаться сприймати художній твір за законами мистецтва. Читання віршів, потішок, загадок приносить їм радість і естетичну насолоду. У багатому фольклорі ми знаходимо патріотичне, естетичне і моральне виховання. Використовуючи у своїй промові прислів'я та приказки, діти вчаться ясно, лаконічно, виразно висловлювати свої думки і почуття, інтонаційно забарвлюючи свою мову, розвивається вміння творчо використовувати слово, вміння образно описати предмет, дати йому яскраву характеристику.

Загадки збагачують словник дітей за рахунок багатозначності слів, допомагають побачити вторинні значення слів, формують уявлення про переносному значенні слова. Вони допомагають засвоїти звуковий і граматичний лад російської мови, змушуючи зосередитися на мовній формі і аналізувати її.

Колискові пісні, на думку народу - супутник дитинства. Вони містять в собі могутню силу, що дозволяє розвивати мовлення дітей. Колискові пісні збагачують словник дітей за рахунок того, що містять широке коло відомостей про навколишній світ. Граматичне різноманітність колискових пісень сприяє освоєння граматичного ладу мовлення. Навчаючи дітей утворювати однокореневі слова, можна використовувати ці пісні, так як в них створюються добре знайомі дітям образи, наприклад образ кота. Причому це не просто кіт, а «котенька», «коток», «котик», «котя». До того ж позитивні емоції, пов'язані з колиски зі знайомим чином, роблять це освоєння більш успішним.

Народні пісеньки, потішки являють собою прекрасний мовний матеріал, який можна використовувати на заняттях з розвитку мовлення дітей. Наприклад: при формуванні граматичного ладу мови, навчаючи дітей освітою спільнокореневих слів, можна використовувати, потешку про «заиньку» (однокореневі слова « зайчик - зайченя, сіренький - сірий»). З їх допомогою розвивається фонематичний слух, так як використовуються звукосполучення - награвання, які повторюються декілька разів у різному темпі, з різною інтонацією. Все це дозволяє дитині спочатку відчути, а потім усвідомити красу рідної мови і його лаконічність, прилучення саме до такої форми викладу власних думок сприяє формуванню образності мови, усної творчості.

Отже, потішки, скоромовки, прислів'я, приказки є багатющим матеріалом для розвитку звукової культури мовлення. Розвиваючи почуття ритму і рими, ми готуємо дитину до подальшого сприйняття поетичної мови і формуємо інтонаційну виразність його мовлення.

Підсумком багаторічної планомірної діяльності є наступні позитивні результати: діти стали більш дружними, добрими, чуйними, справедливими, милосердними, розширилися дитячі уявлення про навколишній світ, сформувалися початкові знання про національну культуру свого народу, збагатився лексичний запас новими словами, оборотами, виразами, мова дітей стала більш яскравою, виразною, емоційно забарвленою, посилився самоконтроль за правильним звукопроизношением, покращилися різні види зв'язного висловлювання: розповідання, переказ, діалогічне мовлення.

За підсумками роботи своїм досягненням вважаю створення в групі атмосфери доброзичливості, співчуття та взаєморозуміння. В результаті залучення дітей до фольклору на практиці переконалася, що усна народна творчість є найбагатшим джерелом пізнавального і духовно-морального розвитку дітей, прищеплює любов до історії та культури нашої Батьківщини. Від того, наскільки наші діти будуть доброзичливі, працьовиті, як будуть сформовані у них звички моральної поведінки, багато в чому залежить успішність дитини в житті, становлення його як особистості.

Список літератури:

1. Королева Т.П. робота з прислів'ями на уроках російської мови. // Початкова школа. 2000, №7, с.58 - 61.
2. Рендакова Є.М. Використання методик для розвитку мовлення молодших школярів. // Початкова школа. 2000. №11, с.34 - 37.
3. Формування мовленнєвої діяльності молодших школярів на основі дидактичного матеріалу Ушинського К.Д.. // Поч. школа. №10, 2001. - с.27-31.

Читайте також: