Консультація для педагогів та батьків

«Прийоми контролю словесної агресії дітей»

Прийоми контролю над агресією слова - це способи мовного впливу та ефективного реагування у конкретних ситуаціях. Розглянемо прийоми, які застосовуються в спілкуванні з дошкільниками.

Пряме осудження - самий відомий і популярний прийом педагогічного впливу в ситуації негативних проявів поведінки дитини. Іноді цей метод - єдина можлива реакція педагога на однозначно неприйнятні проступки.

У будь-якому разі засудження повинно бути добре продумано і виражено неодмінно в коректній формі, з обов'язковим використанням необхідних форм ввічливості («Роблю тобі суворе зауваження! Будь ласка, не треба мені грубити!»)

Ігнорування мовленнєвої агресії, небажаних дій дитини, якщо він не несуть безпосередньої загрози йому і оточуючим, передбачає, що педагог не реагує на грубість, демонструє зовнішню незацікавленість.

Переключення уваги. Іноді варто спробувати змінити вороже настрій дитини або відвернути його від виконання небажаних дій. Основні способи перемикання уваги: пропозиції іграшки, переведення розмови на іншу тему, несподіваний питання, незвичайне завдання, цікава гра.

Цілеспрямоване використання позитивних оцінних висловлень. Словесна демонстрація щирого схвалення, вираз заслуженої похвали сприяє створенню позитивної атмосфери спілкування, що не допускає мовленнєвої агресії. Формами оціночних висловлювань можуть бути традиційне вираження похвали («Добре!» « Молодець!» «Розумниця!»)

Гумор, жарт. Встановлено, що гумор несумісний з явною агресією і може використовуватися як швидкий і ефективний спосіб єднання учасників спілкування. Однак жарт - дуже складний прийом, що вимагає високого рівня мовленнєвої підготовки, вміння швидко і нестандартно реагувати на репліки дитини.

Красномовне мовчання. Мовчазна, підкреслено незворушний вислуховування агресивної дитячої мови, іноді подкрепляемое прийомом самообрыва мови: різко зупинитися у відповідь на негативну дію чи висловлювання дитини, супроводжуючи паузу виразним поглядом, багатозначною позою.

«Випустити джина» - не перериваючи і не коментуючи, дозволити дитині виразити свої негативні емоції, дати можливість повністю виговоритися, після чого спокійно і не поспішаючи обговорити ситуацію. Переваги цього прийому в тому, що останнє слово завжди буде за дорослим, є можливість розрядки емоційної напруги і наявність час на обдумування відповідної тактики спілкування.

«Якщо не можеш чогось протистояти - очоль це». Суть методу, що використовується в ситуаціях, мають скоріше характер захопленість грою, пустощів, дуріння, ніж справжньої агресії, полягає в навмисному посиленні негативної поведінки, доведення його до вищої точки абсурду («Давайте разом кричати! Сперечаємося, я голосніше вмію! Ну ще голосніше! і т.п.»). Можливі два варіанти розвитку ситуації: або несподіване дозвіл недозволеного і участь у ньому самого дорослого викличуть здивування, збентеження дітей та негативні реакції вщухнуть самі собою, або пристрасті посиляться і, дійшовши до «точки кипіння» зживуть самі себе.

Часткова згода - уважно вислухати і вжити претензії дитини; по можливості частково задовольнити їх, але в цілому зберегти основну лінію вимог. «Добре, ти можеш грати ще десять хвилин, але потім відразу треба буде лягати спати»

Залучення союзників - заручитися реальною або уявної підтримкою з числа дітей, родичів, знайомих або просто опинилися поруч. «Не кричи, будь ласка, на тебе тітка дивиться!» «По-моєму хлопці тебе не схвалюють. Правда?»

Апеляція до жалості - при оцінці конфліктної ситуації акцентувати увагу не на вчинок дитини або на його агресивних висловлюваннях, а на власному емоційному стані (смуток, сором) «Твої слова мене дуже засмутили!» «Пожалій мене будь ласка» Це досить ефективний прийом в процесі спілкування зі старшими дошкільниками.

Самонаказание - запропонувати дитині самій придумати собі покарання за проступок, як би доручити йому власну каральну функцію («Як би ти вчинив з людиною, яка зробила те-то і те-то») В ігровій формі, але самим серйозним способом запропонувати дитині або групі скласти список таких самонаказаний, і слідувати їм в конфліктних ситуаціях. Основні вимоги: не повинно бути фізичних покарань і покарання працею, не повинні принижуватися гідність, особистість дитини.

Переконання - пряме роз'яснення необхідних правил мовного поведінки, норм спілкування. Виділимо ряд вимог порушення яких робить переконання неефективним або викликає у дітей активне неприйняття: не роз'яснювати цілком очевидне, краще коректно нагадати («Ми ж знаємо, що це погано»), але моралізувати абстрактно («Треба вести себе добре», «Треба бути розумницею»); не переконувати в недоступному («На заняттях треба сидіти мовчки»); не підвищувати тон, ніколи не говорити пафосно.

Особливу роль у запобіганні словесної агресії відіграють засоби мовного етикету. Професіоналізм педагога передбачає володіння нормами і правилами мовного етикету, вміння говорити з вихованцями та їх батьками. Мовленнєвий етикет передбачає безліч способів непрямого вираження спонукання, прохання: форму питання («Може ти все таки спробуєш?» «Варто сваритися?»), використання не дуже складного натяку («Мені важко з тобою розмовляти в такому тоні», «Ви мені щось сьогодні зовсім не подобаєтеся», «Тебе так навчила розмовляти Баба Яга?» - вказівка на порушення дітьми норм, прохання припинити лаятися, сперечатися.

Часто дорослі забувають про такому важливому для дошкільнят елементі прохання, як її обґрунтування - роз'яснення, пояснення для чого необхідно виконання чи невиконання будь-яких дій. Це робить виконання прохання більш усвідомленим і комфортним.

Особливе місце в ряду усунення нетактовності, агресивності мовлення займають евфемізми - більш м'які слова або вирази замість грубих і нецензурних. Важливо поступово навчати дітей усвідомленого вживання і розуміння евфемізмів, використання описових зворотів мови, перефразування (наприклад, «людина, який вчинив неправильно», замість «дурень»), вживання слів з «не» («неправда», замість «брехня»; «не розмовляй» замість «заткнися»).

З боку педагога також можливі непряме інформування, натяки («Мені неприємно, коли я чую такі слова»), використання прийому «зміни адресата» - проектування мовленнєвої ситуації на третього учасника розмови («Інший хлопчик вступив би в цій ситуації так-то і так-то...»)

Отже, формування, розвиток і переклад в практичний усвідомлений мовленнєвої план навичок ефективної комунікації, що не допускає грубості, нетактовності, цілеспрямоване навчання вмінню запобігати прояву агресії слова - найважливіший момент виховання дитини в сім'ї і в дошкільному закладі.

Література:

За матеріалами книги Н.В. Сагдеевой «Спільна діяльність батьків з дітьми в ДНЗ».

Читайте також: