«Не забувайте про права дитини!»

(з досвіду роботи)

Система правового виховання в ДНЗ може бути побудована за таким планом.

1. Вивчення Декларації прав дитини та Конвенції про права дитини.

Необхідно, щоб всі члени педколективу вивчили документи і усвідомили їх зміст і значення для розвитку дошкільників. Для реалізації поставленої мети проводиться педрада, організовуються семінари, використовуються різні форми самоосвіти.

2. Спостереження і самоспостереження.

Це проводиться протягом усього року. Проводяться спостереження за ставленням дорослих до дітей; фіксується характер і періодичність зауважень, покарань, подальші обговорення з дитиною його поведінки, частота похвали на адресу дитини. Самоспостереження повинен займатися кожен педагог, піддаючи критичному розгляду власне ставлення до своїх підопічних.

3. Вивчення існуючих і розробка нових форм взаємодії з батьками по ознайомленню їх з правами дитини. Це можна зробити за допомогою ілюстративного матеріалу, проведення консультацій, батьківських зборів, відкритих занять, індивідуальних бесід, анкетування і т.д.

4. Вивчення педагогами технологій ознайомлення дітей з їх правами.

Слід вирішити протиріччя між складністю правових знань і можливостями їх засвоєння в дошкільному віці.

Всі права дітей умовно можна розділити на три блоки.

Перший блок - права, з якими діти зустрічаються постійно: право на ім'я, право на любов і турботу батьків, право на освіту, на гру, на поважне ставлення до себе, на захист від жорстокості.

Істотну частину роботи по ознайомленню дітей з цими правами становить формування у них уявлень про норми поведінки в групі, про необхідність добрих взаємин з однолітками. Ці істини можна подати в доступній формі. Діти повинні зрозуміти, що для гарної, цікавої життя в групі, важливо дотримуватися певних правил поведінки, з повагою ставитися один до одного. З цього і починається морально-правове виховання. Вихователь щодня обговорює з дітьми правила, які допомагають їм жити в колективі, не забуваючи нагадувати і про обов'язки. Наприклад, якщо правило звучить: «Ніхто не повинен ображати іншого в нашій групі», - це значить, що не тільки мене не повинні ображати, але і я не можу ображати інших. Або, якщо я хочу, щоб мене називали ласкаво по імені, я повинен чинити так само. Таким чином, привчаючи дітей додержувати правила поведінки в групі, ми формуємо якісь стримувальні центри, приучающие їх думати про інших, поважати права інших, навіть без згадки про складні для дітей поняття «Декларація», «Конвенція».

Другий блок - це права, які найбільш часто порушуються.

До них відносяться: право дітей на висловлювання своєї думки, право на власність, на самоті, на вибір улюбленого заняття. Вихователь повинен обов'язково перебудуватися в своїй роботі на особистісно-орієнтовану модель педагогічного взаємодії. Разом з тим і дітей слід привчати висловлювати свою точку зору, вчити захищати свою думку, погоджуватися чи ні з позицією співрозмовника. При цьому важливо, щоб дитина знала, що до його думки прислухаються, із ним радяться.

«Як ти думаєш, що потрібно зробити?», «Чому ти так вирішив?», «Як би ти вчинив?» - такі висловлювання повинні увійти в ужиток при спілкуванні з дітьми.

Третій блок прав, з якими можна ознайомити дітей дошкільного віку, - це права, знання яких може сприяти розвитку інтересу дитини до соціальним явищам і які доступні на рівні узагальнень. Мова йде про право на освіту, на житло, на сім'ю, на повноцінне харчування, медичне обслуговування.

Література:

1. О.І. Давидова «Бесіди про відповідальність і права дитини».
2. С. Козлова «Ми маємо право».
3. В.Г. Маралів «Педагогіка ненасильства в практиці дитячого садка».

Читайте також: