«Розвиток звукової культури мовлення у старших дошкільників із загальним недорозвиненням мови за допомогою малих фольклорних жанрів»

Звукова культура мовлення - це складова частина мовної культури та не можна недооцінювати її значення. Вона є необхідним компонентом для виховання повноцінної особистості дитини в цілому, так і виступає необхідною умовою для успішної підготовки до школи.

Поняття «звукова культура мовлення» широко і своєрідно. Воно охоплює всі сторони звукового оформлення слів і звучної мови в цілому: правильна вимова звуків, слів, гучність і швидкість мовленнєвого висловлювання, ритм, паузи, тембр, логічний наголос і пр. Дошкільний вік сенситивен для виховання звукової культури. Це обумовлено рядом причин:

• відбувається активне дозрівання мовних центрів у корі головного мозку, що відповідають за мову.
• відбувається анатомо-фізіологічне дозрівання артикуляційного апарату.

Особливої актуальності проблема формування звукової культури мовлення набуває в роботі з дітьми, що мають мовні порушення. Їх системне недорозвинення мови зачіпає і звукову культуру. Навіть навчаючись в логопедичній групі, діти отримують корекційну допомогу на заняттях тільки у вигляді ігор та вправ з корекції звуковимови, а розвиток інших компонентів звукової культури мовлення (темп, ритм, дихання, голос) недостатньо.
Д.Б. Ельконін писав: «Оволодіння звуковою стороною мови включає два взаємозалежних процесу: формування у дитини сприйняття звуків мови, або, як його називають, фонематичного слуху та формування вимови звуків мови».

Розвиваючи у дітей правильну, добре звучну мова, педагог повинен вирішувати наступні завдання:

1. Виховувати мовленнєвий слух дітей.

2. Розвивати артикуляційний апарат.

3. Працювати над мовним диханням.

4. Виховувати вміння регулювати гучність голосу відповідно до умов спілкування.

5. Формувати правильну вимову всіх звуків рідної мови.

6. Виробляти чітке і ясне вимова кожного звуку,
а також знову і фрази в цілому, тобто хорошу дикцію.

7. Розвивати вимову слів за нормами орфоепії української літературної мови.

8. Формувати нормальний темп мови.

9. Виховувати інтонаційну виразність мовлення, тобто, вміння точно висловлювати думки, почуття і настрій за допомогою логічних пауз, наголосів, мелодики, темпу, ритму, тембру.

Для вирішення цих завдань потрібна пошук нових універсальних засобів. Таким, на мій погляд, є використання малих фольклорних жанрів у розвитку звукової культури мовлення у старших дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення. Малі форми фольклору лаконічні й чіткі за формою, глибокі і ритмічні. З їх допомогою діти навчаються чіткому і відомим вимові, проходять школу художньої фонетики, виразності та емоційності. Невигадливі за змістом і прості за формою малі форми народного поетичного творчості таять в собі чималі багатства - мовні, смислові, звукові.

Дитячий фольклор може стати цінним засобом виховання дитини, в тому числі і для розвитку звукової культури мовлення.
І дітям і дорослим добре відомі забавлянки, лічилки, дражнилки, скоромовки, які в життєвому побуті прийнято вважати пустою забавою. Адже без цих веселих і смішних віршиків, без словесної гри, яка в них міститься, дитина ніколи не оволодіє своєю рідною мовою досконало. Розглянемо деякі з них.
Колискові пісні. Їх призначення заколисати, приспати дитину. Колискова, як форма народної поетичної творчості, містить у собі великі можливості у формуванні фонематичного сприйняття, чому сприяє особлива інтонаційна організація, наявність однакових фонем, звукосполучень, звукоподражаний.

Прислів'я та приказки містять в собі багатство змісту. Використовуючи у своїй промові прислів'я та приказки, діти вчаться ясно, лаконічно, виразно висловлювати свої думки і почуття, інтонаційно забарвлюючи свою мову, розвивається вміння творчо використовувати слово. За влучним визначенням Ушинського К.Д., прислів'я та приказки допомагають «виламати» мова дитини на російський лад.

Лічилка. Головна особливість лічилки - чіткий ритм, можливість кричати окремо всі слова.
Загадки. Вони збагачують словник дітей за рахунок багатозначності слів, формують уявлення про переносному значенні слова, допомагають засвоїти звуковий і граматичний лад російської мови, змушуючи зосередитися на мовній формі та аналізувати її, що підтверджується в дослідженнях Ф.О. Сохіна.

Улюбленою словесною грою дітей залишається скоромовка. Граючи, діти одночасно розвивають органи артикуляції. Гра полягає не тільки в підборі труднопроизносимых звукосполучень, але і в плутанині, в постійній перестановці звуків і співзвуч, які біжать по фразі від початку до кінця, повторюючи один одного і змінюючись. Наступна дивна особливість скоромовок - її складна ритміка. Кожен звук, звукосполучення і слово в скоромовці підпорядковується ритму, і створюють ритм.

Потішки також є однією з форм малого фольклорного жанру. Це невеликі віршики, які супроводжуються простими рухами рук і міміки обличчя. Повторювані звукосполучення сприяють мовленнєвому розвитку, в тому числі і розвитку звуковий боку промови не тільки у дітей, але і у дітей старшого дошкільного віку.

Створений народом мова рясніє подібними розмовними формами, виразною лексикою. А. П. Усова стверджує: «словесне російське народну творчість містить у собі поетичні цінності». На прогулянці, під час ігор, в ході занять ці твори є прекрасним доповненням до змісту спостережень, аналізу і оцінці того чи іншого виду діяльності. Наприклад, використання у роботі з дітьми потішки, як малої форми фольклору, не лише сприятиме загальному розвитку мовлення, а й формування звукової культури мовлення.

Враховуючи психологічні особливості дітей із загальним недорозвиненням мовлення, потішки повинні сприяти створенню емоційного, фізичного та словесного взаємодії дорослого і дитини. А це в свою чергу сприятиме позитивному досвіду спілкування, мовленнєвої активності, але в особливій мірі ¾ формування мовно-рухових навичок, пам'яті, емоційності та інтонаційної виразності мовлення дітей - логопатов.

Враховуючи низький рівень просодичних компонентів звукової культури мовлення старших дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення, потішки будуть одним з універсальних засобів для розвитку темпу, ритму, виразності, дикції. Вони знайомі дітям з дитинства, легко запам'ятовуються, мають чіткий ритмічний малюнок, слова мають просту складове структуру. Потішки емоційно близькі і зрозумілі дитині, у них повідомляється про звичних подіях і явищах. Діти з радістю демонструють їх оточуючим, використовують у своїх іграх. Багаторазові виразні повтори потішок розвивають артикуляційний, дихальний апарат і сприяють закріпленню поставлених звуків, а так само диференціації звуків схожих за артикуляцією. Таким чином, розвивається чітка дикція.

Потішки з музичним супроводом сприятимуть упорядкуванню темпу мови. Використання потішок як пальчикових ігор розвиває дрібну моторику, одночасне звукове вимовляння з руховим супроводом сприяє формуванню міжпівкульних зв'язків, розвитку речедвигательного центру. При підготовці до занять можна завжди знайти відповідний лексичний матеріал з потішок, завдяки тому різноманітності цього фольклорного жанру, накопиченому народом за багато століть.

Потішки можна супроводжувати презентаціями, імпровізувати з музичним супроводом, що приверне новий інтерес дітей до вже знайомого матеріалу, а значить, краще закріпиться лексичний матеріал в пам'яті дитини. Якщо ставитися до педагогічної та корекційного процесу творчо, можна з успіхом використовувати потішки і на заняттях з обучениию грамоті. Наприклад, даючи завдання дітям двох команд вибрати з потішки «Сороки» слова зі звуками С і Сь. Добре засвоївши потешку, діти з задоволенням придумають продовження їй, дотримуючи заданий ритм. Потішки можна використовувати на фронтальних заняттях у вигляді пальчикових ігор, фізкультхвилинок, логоритмических вправ, ігор - драматизаций. Вони гармонійно вписуються в структуру заняття і, безсумнівно, сприяють розвитку звукової культури мовлення.

Для вирішення корекційних і педагогічних завдань можна обіграти будь-яку потешку. Різноманіття потішок представляє великі можливості для використання їх практично на кожному занятті. Головне, бажання педагога розумно оптимізувати педагогічний процес, творчо підходити до вирішення корекційних завдань. Слід зазначити, що на індивідуальних заняттях потішки теж можуть мати місце. Використання їх знімає напруженість у відносинах з логопедом, внесе різноманітність в монотонну роботу з автоматизації та диференціації поставлених звуків і буде, безсумнівно, сприятиме швидкій і стійкій корекції мовленнєвих порушень. А при використанні потішок, примовок під час логопедичного масажу, краще дитина розслабляється і ефект від масажу досягається легше і швидше. Якщо дозовано і обґрунтовано використовувати форми малого фольклорного жанру в корекційній роботі з дітьми з загальним недорозвиненням мовлення, то процес розвитку звукової культури мовлення буде протікати планомірно, успішно і цікаво.

Список використаних джерел:

1. Сохін, Ф.О. Психолого-педагогічні умови розвитку мовлення дошкільнят у дитячому садку. - М .,1988.

2. Усова А.П. Навчання в дитячому саду. - М., 1981.

3. Ушинський К.Д. Педагогічні твори в 6т./АПІ СРСР.-М.:Педагогіка, 1988.К.Д. Ушинський.

4. Ельконін Д. Б., Особливості взаємодії першої і другої сигнальних систем у дітей дошкільного віку. «Известия АПН РРФСР», вип. 64, 1955.

Читайте також: